Святе місце пустувати не може. Цю відому фразу зазвичай говорять ведучи мову про конкуренцію між людьми. Мовляв, будь-яка зручна та прибуткова вакансія ніколи не буде простоювати, – на неї завжди знайдеться відповідна кандидатура. Що, погодьмося, цілком логічно. Але, ще більше ця фраза є правдивою, коли ведемо мову про духовне життя людини.
Природа людини побудована таким чином, що її головний і найважливіший орган, який власне, й робить людину людиною – душа – ніколи не може залишатися «пустою». Кожен із нас постійно, свідомо чи несвідомо, наповнює її власними цінностями. Грішних наповнює своє серце гріхами, нечистотою, пороками та неправдою. Праведник навпаки – очищає своє серце від лукавства, гріхів і пристрастей, наповнюючи його протилежними їм християнськими чеснотами: вірою, надією та любов’ю. Поки ми живемо, святе місце в нас, – наша душа – дійсно, не може пустувати.
Людина, яка відходить від Церкви, не перестає бути релігійною, бо релігійність є невід’ємною частиною її природи. Душа людська по природі – христянка, як писав один давній філософ. Однак, людина, яка відкидає Церкву та Бога, замість правдивої, цілющої віри змушена придумати для себе щось інше та заповнити цим непотребом свою духовну та душевну порожнечу. Так, правдиве знання про Бога ввідступник заміняє лжезнанням і людськими видумками. Чисту віру в Бога замінює марновірством. А відкидаючи віру в Єдиного Бога-Творця та Промислителя, найчастіше опускається до махрового поганства та багатобожжя. Навіть коли сам цього визнати не може.
Одним із надзвичайно яскравих прикладів, які підтверджують це, є феномен так званих «листів щастя» чи інших повідомлень, які обіцяють чимало благ своїм адресантам. Існує безліч варіацій такого явища. Від цілком класичних паперових листів у конвертах, до електронних листів, повідомлень у соціальних мережах чи месенджерах. Але незалежно від форми цих повідомлень, всі вони однакові за своєю глибинною суттю. Усі вони у власний спосіб використовують слабкості людини, паразитують на її страху, соромі та провині. Людина отримує лист, який навантажує її інформацією, яку неможливо перевірити. Потім невідомий автор лякає читачів карами тим, хто в нього не повірить, але одночасно обіцяє всілякі блага тим, хто його розішле далі.
Цікаво, що дуже часто в таких листах прямо фугують релігійні символи, згадки про святих, Богородицю чи Ісуса Христа. Саме це дає нам підстави розрізняти, власне, спам і різноманітні «листи щастя». Якщо спам це всього лиш нав’язлива спроба прорекламувати свій продукт чи запропонувати свої послуги, то листи щастя, які можуть існувати як на папері, в електронному вигляді, чи навіть, у вигляді «Єрусалимського тіста», яким треба обов’язково поділитися з подругами – це суто релігійний феномен, що побудований на людському марновірстві та невігластві. Однак, це не лише не церковний, але й навпаки – антицерковний вчинок. Жодна віруюча людина не наважиться зробити таке. І навіть більше. Церковна людина завжди перш ніж щось зробити незрозуміле, звернеться за порадою до свого духівника. І лише після того, як отримає благословення на справу, візьметься за неї.
Поділіться цим текстом із своїми друзями, плюньте через ліве плече, поставте 5 лайків і буде вам щастя.
Чи не буде гріхом, якщо ми не повіримо черговому листу чи надісланій нам молитві? Ні, не буде гріха. Потрібно бути надзвичайно обережним, приймаючи участь у різноманітних окультних практиках, за якими приховано служіння темним, злим силам. Все, або майже все, що отримало початок і розповсюджується поза церквою – гріх. Тому, не біймося нічого.
Чи можна вірити людям, які говорять, що їм раптово почало таланити, коли вони переслали такій лист чи поділилися тістом своїм друзям? Диявол буде робити все, навіть дива, лише б людина переконалася в реальності чудес поза Церквою. Диво для маловірних – найпростіший шлях для служіння бісам і дияволу.
Чи можна вірити в те, що на людину чекають всілякі біди та нещастя, коли вона не виконає того, що вимагає в неї якийсь лист? Ні, не можна. Це буде свідченням нашого марновірства (марної, помилкової віри). Диявол – це завжди брехун. Він хоче застрашити людину, налякати її, паралізуючи волю. Не маючи реальної сили над християнином, він намагається хоча б погрозами змусити нас служити йому. Віруюча людина боїться лише Бога, а з дияволом сперечається та своїм добром і любов’ю до всіх намагається перемогти його. Вона не йде на компроміси. Не намагається домовитися зі злими силами, і тим більше – не буде виконувати його директив.
А що можна сказати про молитви, які розсилаються в мережі для подальшого розповсюдження? Усі необхідні молитви для використання віруючим зберігаються лише в Церкві, і надруковані в спеціальних книгах – молитовниках або молитвословах. Всі інші молитви використовувати не благословляється, оскільки «молитви» невідомого походження та змісту не лише не можуть принести жодної користі, але й навпаки – шкодять людині, відволікаючи від основного.
Що робити з «Єрусалимським хлібом», який дали подруги? Просто викинути тісто було б гріхом. Тому, спечіть його і спокійно використайте в їжу, зупинивши на собі ланцюжок цього безбожного безумства. Цей хліб немає ніякого відношення ні до Бога, ні до Церкви, ні до Єрусалиму чи Почаєва. Це всього лиш тісто, якому приписуються властивості, яких воно немає. Для християн такий ритуал – це всього лиш одна з форм окультних практик, одягнена в ризи християнської побожності.
Не даймо себе обманути та настрашити. Віруюча людина, яка живе церковним життям, часто кається та приступає до св.Причастя не має чого боятися, бо сила, яка їй сприяє багато сильніша та могутніша за все зло, яке існує в цьому світі. Тому, зустрівшись із черговою спокусою, не лякаючись, сміливо відправляйте її на смітник, як у переносному, так і в прямому сенсі!
Протоієрей Євген Заплетнюк,
bogoslov.org
Обговорення