Журналіст, продюсер і фронтовий репортер Михайло Ухман на свій день народження пригадав одну з перших яскравих пригод, яка стала для нього символом: неможливе — можливе. У дописі він розповів про студентські часи, коли намагався потрапити у закритий нічний клуб — не як гість, а як журналіст.
Колись давно, я був кореспондентом тернопільської газети “Свобода”. Писав про вчителів, фермерів і безпосередньо про файне місто Тернопіль. Одного разу, я вирішив, що час писати про нашу молодь. Отримавши згоду від безпосереднього керівника, я відправився робити перший репортаж.

Клуб був елітний і дорогий, тож, як зізнається журналіст, грошей йому вистачало лише на пиво чи сік. Але він поставив собі мету: написати матеріал про «піджейок» — дівчат, які розважали гостей закладу. Спершу менеджерка засміялася з такого прохання, але згодом погодилася поговорити з дівчатами. І вже за три тижні, після багатьох вечорів очікування, Михайла впустили до ігрової кімнати для інтерв’ю.
«Я не вірив, що моя мрія здійснилася. Простий сільський хлопець розмовляє з дівчатами з нічного клубу, про яких міг лише мріяти», — згадує він. Один із найзворушливіших моментів: коли одна з дівчат сказала, що її бабуся читає газету «Свобода», в якій і мав з’явитися матеріал.
Михайло Ухман каже, що ця історія — не лише про юнацький запал. Це про віру в себе, про шлях і про здатність змінювати життя, навіть коли здається, що обставини сильніші.
«Все моє життя — це кроки вперед. Інколи, я ступав не тим шляхом, але згодом виправлявся… Все в цьому житті можливе», — підсумував він.
Завершив допис словами подяки — Богу, близьким і українським воїнам. І побажанням для всіх: боріться, щоб ваша мрія стала реальністю.