Ось і завершилась 100-денна веломандрівка тернополянина Сергія Норда та його товаришів Сполученими Штатами Америки та Канадою. До цієї подорожі причетна і газета «Свобода», адже для зв’язку зі світом ми надали Сергієві редакційний ноутбук. І весь час підтримували зв’язок із велосипедистами та повідомляли про мандрівку читачів «Свободи».
Однак, як з’ясувалося, навіть ми не знали й половини того, що відбувалося з українцями за океаном. Після повернення додому Сергій Норд погодився дати «Свободі» ексклюзивне інтерв’ю і розповісти найцікавіші подробиці їхньої подорожі.
Медик став військовим…
Насамперед Сергій розповів про себе. Народився і виріс хлопець у Тернополі. Тут закінчив медичний виш. Будував яскраві і далекоглядні плани на майбутнє. Якби ж не буремний 2014 рік, який докорінно змінив життя молодика.
«Вступив у добровольчий батальйон «Правий сектор». Оскільки за освітою медик, то й на фронті надавав пораненим меддопомогу. Доводилось рятувати як побратимів, так і цивільних», – пригадує Сергій.
Повернувшись додому, вирішив продовжити справу. Зайнявся інструкторською діяльністю, викладав тактичну медицину. Тернополянин каже, що, перебуваючи на сході, зрозумів: чимало людей, як військових, так і цивільних, мають низький рівень знань з надання першої медичної допомоги. А вони у такий непростий та непередбачуваний час дуже потрібні.
Сергій також є командиром шостої резервної сотні. Разом із побратимами готує добровольців, збирає спорядження, проводить ротації.
Молодий чоловік зізнається, що родина спочатку була дещо спантеличена його військовою діяльністю. Адже вчився на медика, то й прогнозували йому гарне професійне зростання. А тут…
«Рідні мене одразу ж підтримали, зрозуміли і запевнили, що дуже пишаються моїм вибором. Звісно, дуже хвилюються, надто, коли я перебуваю на сході».
З чого почалась мандрівка…
Сергій обожнює подорожувати. Об’їхав на велосипеді чи не всю країну, був і за кордоном…
«Якось почув про Костянтина Самчука, організатора цього масштабного веломарафону. До слова, він також військовий. Служив у ЗСУ командиром батальйону. У 2014 році, повернувшись з війни, вирішив зробити перший марафон через всю Україну. Метою було донести до всіх, що люди з обмеженими можливостями можуть жити, як усі, мати захоплення. Щоб це довести, Костянтин подорожував на спеціальному триколісному велосипеді, призначеному для людей з інвалідністю, поранених військових. Окрім того, це була ще й своєрідна промоція. Адже такі велосипеди виготовляють у нас в Україні», – розповів Сергій.
Чоловік додав, що киянин організував велозабіг Європою ще у 2016 році. Тоді вони об’їхали 16 країн. Збирали кошти для поранених військових його взводу.
«Цьогоріч Костянтин збирав охочих подолати нелегку відстань 10 тисяч кілометрів за 100 днів непередбачуваними шляхами Сполучених Штатів Америки та Канади. На щастя, у нас виявилася спільна знайома, від якої дізнався про цю пропозицію. Ми мали донести до іноземців якнайбільше інформації про державу Україна, розповісти усю правду про те, що сьогодні відбувається на сході, і зібрати кошти на волонтерські потреби».
Сергій розповів, що вони ще й везли з собою три унікальних велосипеди. Один із них – електричний, розроблений в Україні. Він занесений в Книгу рекордів Гіннеса як такий, що проїхав на одній підзарядці 380 кілометрів. Однак чоловік каже, що тестували його на треку, а вже під час мандрівки – на непростих горбистих шляхах. Їхала на ньому єдина в команді дівчина. Загалом учасників – вісім чоловік.
Діаспора приймала радо
Мандрівка розпочалась 22 травня у Лос-Анджелесі. За 100 днів українці подолали 10 тисяч кілометрів. Познайомилися із тисячами людей. Серед них були і надзвичайно цікаві.
«Зауважу, що не всі вихідці з України вболівають за нашу державу. Деякі відокремилися і вважають себе американцями, канадцями – ким завгодно, але не українцями. Однак чимало є таких, які цікавляться життям на Україні, хвилюються, а найголовніше – активно допомагають, займаючись волонтерством».
За словами Сергія, у Лос-Анджелесі вони познайомилися із українцем, який займається залученням охочих до освоєння Марсу. Є ймовірність, що він буде членом команди, яка першою полетить на далеку планету.
Також познайомилися із цікавим чоловіком, котрий має власну компанію, що запускає супутники в космос. Він народився і живе у США, однак має українське коріння, знає українську мову, займається волонтерством.
А ще веломандрівник розказав про українця, котрий провів їм надзвичайно цікаву екскурсію фірмою Google. Чоловік там працює і дуже задоволений своєю роботою. З’ясувалося, щоразу у цю фірму надходить понад півмільйона резюме, з яких обирають лише20-30 чоловік. Приємно, що наш земляк потрапив до когорти кращих з кращих.
«Загалом таких знайомств було багато. Кожне з них особливе по-своєму. Тішить, що усі ці люди, незважаючи на те, що досягли неабияких вершин, не забувають свого коріння, Батьківщину, намагаються допомагати у такий непростий для неї час», – каже веломандрівник.
З розповіді Сергія ми дізналися про жінку з діаспори, котра домовилася із медзакладом, щоб їй віддавали не використані під час операції медичні матеріали. Їх вона відправляла в Україну.
В Окланді є чоловік, котрий після роботи веде передачі на україномовному радіо. Він цим займається не для заробітку, а для душі.
А ще познайомилися із багатьма політиками, послами, консулами. Вони радо зустрічали їх, розпитували. Однак Сергій зауважив, що тамтешні діячі дещо відрізняються від наших.
«Пам’ятаю, в Чикаго до нас приєднались двоє хлопців, щоб зробити символічний велопробіг. Прості, усміхнені, молоді. Ми спілкувалися з ними нарівні. Вже потім я дізнався, що це – консули. Дуже здивувався», – ділиться тернополянин.
Варто зазначити, що, окрім того, що вело мандрівники не лише знайомилися з різними людьми, розповідали про Україну, а ще й збирали кошти. Загалом їм вдалося зібрати десять тисяч доларів. Сергій каже, що вже визначились, на що їх витратять:
«Є хлопчина з Полтави. Його батько загинув на війні, мати давно покинула. Ним опікувався прадід. Однак він уже дуже старенький. Тому опікунство над дитиною взяла одна волонтерка. Хлопець навчається у кадетському училищі. Тож коштів потрібно немало. Тому частину зібраних нами грошей ми передали йому. Решту – на будівництво житла для сім’ї переселенців. Живучи в Луганську, подружжя створило будинок сімейного типу, усиновивши дев’ять дітей. Однак з початком військових дій сім’я змушена була переїхати на мирну територію. Поблизу Києва їм надали ділянку землі під забудову. За зібрані кошти ми закупили деякі будматеріали».
С. Норд запевняє, що веломандрівка США та Канадою – це тільки початок. Адже про Україну має почути увесь світ. Тож попереду – ще багато цікавих проектів…
Зоряна ДЕРКАЧ
