Усвідомлюючи відсутність хороших перспектив на фронті та зіткнувшись із ризиком скорочення військової допомоги від деяких ключових союзників, президент України Володимир Зеленський працює над односторонньою дорожньою картою, яка прагне поставити завершить війну цієї осені та покладається на міжнародний тиск на Росію для досягнення миру на прийнятних для Києва умовах.
Читайте переклад статті з сайту efe.com
За допомогою маленьких пігулок інформації, які журналісти та аналітики намагаються зібрати воєдино, ніби вони були пазлом, український президент надає деталі порядку денного, який наразі має найтвердіший елемент у так званому «плані перемоги», який Зеленський почав ділитися зі своїм ключовим партнером.
«Я побудував цей план на передумові, що він може стати реальністю завдяки нашим партнерам, а не завдяки волі чи відсутності волі Російської Федерації», — сказав український президент в інтерв’ю минулого тижня, за кілька днів до того, як він заявив, що війна може закінчитися цієї осені, якщо союзники України чинять достатній тиск на Кремль, запропонувавши додаткову військову підтримку Києву.
Як стало відомо під час його виступу перед нацією цієї неділі, Зеленський розкрив деякі деталі «плану перемоги» делегації конгресменів США, з якою він зустрівся цими вихідними на економічному форумі, в якому він брав участь в Італії.
Про цей «план перемоги» Володимир Зеленський вперше заговорив 27 серпня, коли пояснив, що планує представити цей документ ще президенту США Джо Байдену, а також кандидатам від Республіканської та Демократичної партії на його заміну. Дональд Трамп і Камала Гарріс на виборах у листопаді.
Курськ як ключовий елемент
Як пояснив тоді київський лідер, його ідея полягає в тому, щоб передати документ трьом у вересні цього року. «Головна суть цього плану — змусити Росію припинити війну», — сказав він.
Одним із головних активів для досягнення цього, за його словами, буде успіх української операції в російському Курському районі, де Київ контролює близько 1300 квадратних кілометрів через місяць після того, як розпочав свій транскордонний наступ.
«Схоже, що метою Курської операції було змусити Москву відправити туди війська з Донбасу, зміцнити моральний дух в країні і, можливо, змусити Путіна йти на переговори», — розповідає EFE український аналітик Володимир Дубовик. «Але, здається, це не працює. Не схоже, що Путін поступається. Схоже, він налаштований на тривалу війну», – наголошує він.
Окрім можливості обміну окупованими територіями між Києвом і Москвою, план має економічний аспект і пропозиції щодо ролі, яку Київ має відігравати в архітектурі міжнародної безпеки, зазначив Зеленський. Четверта частина документа деталізує заходи, які Росія має вжити для припинення військової агресії проти України.
Паралельно з презентацією цього плану своїм партнерам, Київ готується організувати другий Саміт миру до кінця року, який, на відміну від того, що відбулося під час першого випуску цього заходу, відбувся у червні у Швейцарії без представництва Росії – вважається запрошенням Російської Федерації.
Із заяв Зеленського та інших українських речників стає зрозуміло, що мета цієї другої зустрічі полягає в тому, щоб якомога більше країн чинили тиск на Росію, щоб вона прийняла мир на умовах, запропонованих Києвом у документі – який може бути чи ні. під назвою «план перемоги» — представити на саміті.
Роль Китаю та Індії
Від ефективності цього тиску багато в чому залежить позиція близьких до Росії держав, таких як Китай чи Індія. Київ наполегливо залицяється до них, але поки що вони не виявили бажання використати свій вплив на Москву, щоб змусити Росію повністю або частково вийти з України, як того вимагає Зеленський.
Зусилля Зеленського знайти вирішення конфлікту, який здається застійним, збігаються зі зростанням відсотка українців, які готові погодитися на переговори з Росією.
Відповідаючи на питання про стан душі в українському суспільстві, соціолог Андрій Черноусов говорить про два феномени. З одного боку, зростає кількість тих, хто хоче шляхом діалогу покласти крапку в особистій драмі, яку завдала їм війна, але рахунок російського вторгнення вже зависокий для деяких українців, які бачать відданість як зрада.
«Вони відчували б, що втратили домівку, рідних, пожертвували своїм життям — це даремно», — зазначає він стосовно цієї верстви населення.
Обговорення