Незважаючи на величезний стрибок у мілітарних технологіях, сучасні війни та «масовий» тероризм, не стали менш кривавими. Про це красномовно свідчать сотні тисяч убитих та поранених у жорстокій російсько-українській війні та протистоянні між Ізраїлем та Хамас. Для керівників військових штабів це стало сигналом, що у разі війни вони зіткнуться із зростаючою потребою у свіжих рекрутах.
Після ІІ-ї Світової війни Захід узяв курс на поступову відмову від загального військового обов’язку. Минулого року США відзначили півстоліття переходу на повністю добровільну основу. У Британії останні призовники були демобілізовані у 1963 році. В епоху обмежених чи експедиційних військових операцій війну залишили жменьці професіоналів.
Цієї теми торкнувся старший політолог знаменитої RAND Corp Р.Коен на шпальтах Foreign Policy.
Масштабна мобілізація на добровільній основі є складним завданням. Військова служба стала чужою концепцією після Холодної війни в арміях Європи. США були у кращій формі, але і там у 2023 р. було 41 тис. вакансій. Особливо складно набирати і утримувати фахівців із високо затребуваними навичками (пілотів та кібер-фахівців).
Латвія відновила призов у 2023, Литва – у 2015, Естонія призов ніколи і не скасовувала, Тайвань подовжив тривалість строкової служби. Ще в січні начальник британського Генштабу П. Сондерс зчинив політичну хвилю, заявивши, що Королівству знадобиться «громадянська армія», на випадок великої війни. У березні Данія оголосила про плани розширити призов, включивши до нього жінок та збільшивши термін служби.
У травні цього року міністр оборони Німеччини Пісторіус висловив переконання, що «Німеччині потрібна якась форма військової повинності». А у Конгресі США нещодавно пройшли дебати щодо того, чи слід зобов’язати молодих жінок ставати на військовий облік.
Для нас ці події є ковтком оптимізму. Реалізм російських апетитів стає зрозумілим у Європі та світі.
Західні лідери, аби не допустити, щоб у недалекому майбутньому їх призовники гинули у битвах із московитською ордою змушені сказати правду своєму суспільству. Треба загнати орду в її кордони і надійно замурувати її там.
Необхідно передати зброю та ресурси тим, хто вже завзято і успішно знищує ординців. Необхідно закрити небо, принаймні, над частиною України. Потрібна безпекова угода НАТО і України про Сили спільної дії, допоки про вступ говорити недоречно.
Нема надії, що влада почує і зрозуміє предмет цієї роботи. Нам потрібен Уряд воєнного часу, що відновить курс країни на перемогу.
Обрання нового Генсека НАТО та нового складу Єврокомісії, виділення коштів на підтримку економіки України засвідчили, що Європа приготувалася до електоральних штормів у США.
Зараз слово за Україною. Українці повинні перестати надіятись на екранних кумирів, лялькових опозиціонерів, толерантно-дипломатичних місіонерів різного пошиву. Треба будити політикум і «туристів».
Переможемо.
На фото – Військовослужбовці Збройних сил Естонської Республіки.
Обговорення