Околицею Тернополя був у XVIII ст. терен, на якому постав домініканський костел і монастир – сучасні Архикатедра та приміщення облархіву.
Темна пляма історії
Згідно з польськими джерелами, Потоцький зобов’язався добудувати монастир і оточити його та кладовище муром.
“Визначив також місце для костелу, який мав поставити і відповідно обладнати, – читаємо у Скарбского. – Домініканам надав невелику ділянку “на пригороді” з призначенням на бровар, а також великий сад. Монастиреві забезпечив 6000 злотих з дібр Стегниківці”.
Виглядає, що храм і монастир звели мало не на пустирі, хоча й у межах міських валів. А втім, історія з домініканським костелом має чимало темних плям і ховає таємницю ще однієї забутої церкви.
“Юзеф Потоцький заборонив реставрувати пошкоджену Українську православну Марійську церкву, яка була внесена в урядовий інвентар 1652 року, а на цьому місці заснував у 1749 році римсько-католицький костьол з монастирем для 12 польських домініканів”, – писав дослідник історії Ізидор Кордуба у статті “Тернопіль” в однойменному журналі за 1993 рік.
Церков було три, а не дві
Стверджуючи це, Ізидор Кордуба не послався на джерело, де йдеться про будову костелу на місці церкви. Проте опосередковані дані, що третя церква таки існувала, є. Приміром, уже у 1672 році мандрівник Ульріх фон Вердум писав, що в Тернополі у межах валів стояло три русинських, тобто українських, церкви. Причому іноземець окремо згадує уже тоді греко-католицьку монастирську церкву в передмісті – церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Цю ж інформацію підтверджує Інвентар міста з березня 1672-го.
“Церкви у місті: церква над ставом… церква Різдва Христового… монастир Зачаття Найсвятішої Діви Марії. Церкву нещодавно збудовано. Зостає чернець отець Макарій”, – зафіксовано у документі.
Також в інвентарі знаходимо згадку, що на вул. Рівній стояв дім Хоми Теслі, відданий для монастиря. Рівну дослідники розміщували на карті міста по-різному. Воно й не дивно – пройшло понад 300 років від згадок про неї. Одначе вважають, що ця вулиця простягалася саме у північно-східній частині тодішнього Тернополя.
Кордуба вважав, що це місце – північна частина теперішнього майдану Волі. Тож дехто розміщує монастир саме на вул. Рівній і навіть на місці Архикатедри, хоч доказів в інвентарі на користь цього немає. Виходить, що церква і монастир Зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі були, а місця ніхто не знає. Таємниця ще чекає на своє розкриття.
Добудували онуки фундатора
Як би там не було, але хроніки про протести тернополян, пов’язані з ліквідацією церкви Зачаття, не згадують. З іншої сторони, будівельні роботи затяглися майже на 30 років і тривали з 1749 до 1779-го. Довершувати архітектурний задум Юзефа Потоцького випало на долю його онуків.
“У 1771 р. онуки фундатора… уклали угоду, згідно з якою ротмістр панцерний Францішек Потоцький, як дідич ключа тернопільського, зобов’язався “кляштор докінчити, костел вимурувати, цвинтар муром оточити і обладунки, що належні до костелу, спорядити”. Кошти будови, оцінені у 120 тисяч злотих, мали разом з ним розділити у рівних частинах його брати: крайчий коронний Юзеф, снятинський староста Петро і Вінцентій”, – подає Юзеф Скарбскі.
Автором проекту храму, як пише Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”, став Август Мощинський. Він – онук польського короля Августа ІІ Сильного. А от розписи всередині храму робили у 1777 році знаменитий у ті часи майстер Станіслав Строїнський спільно зі своїм учнем Йосифом Хойніцьким.
У храмі – сім вівтарів
Зрештою, 12 вересня 1779-го домініканський костел освятив єпископ Криспін Цішковський. Отці домініканці у той час вже жили в місті, проте після приєднання Галичини до Австрії у 1772 році частину монастиря в них забрали. А в 1784-му, коли нова влада наказала розібрати у місті парафіяльний костел, римо-католицькій громаді віддали саме храм домініканців. Тоді у костелі було сім вівтарів.
“Головний – святого Вінцентія з Феррари, праворуч – Матері Божої Вервиці, святого Альберта і святого Томи Аквінського, Розп’ятого Ісуса Христа. Ліворуч, починаючи від хорів, споруджено вівтарі святого Домініка, Яцека і Чеслава, святої Марії Магдалини і святої Теклі”, – зазначає Любомира Бойцун.
До слова, хоча храм і став центром тернопільської парафії, обслуговував він понад десяток сіл. Приміром, ще у 1740-му до латинської парафії в нашому місті належало 18 населених пунктів.
Імовірне місце розташування церкви Непорочного Зачаття Діви Марії за tolik-fort.livejournal:
Володимир Мороз.
Згідно з польськими джерелами, Потоцький зобов’язався добудувати монастир і оточити його та кладовище муром.
“Визначив також місце для костелу, який мав поставити і відповідно обладнати, – читаємо у Скарбского. – Домініканам надав невелику ділянку “на пригороді” з призначенням на бровар, а також великий сад. Монастиреві забезпечив 6000 злотих з дібр Стегниківці”.
Виглядає, що храм і монастир звели мало не на пустирі, хоча й у межах міських валів. А втім, історія з домініканським костелом має чимало темних плям і ховає таємницю ще однієї забутої церкви.
“Юзеф Потоцький заборонив реставрувати пошкоджену Українську православну Марійську церкву, яка була внесена в урядовий інвентар 1652 року, а на цьому місці заснував у 1749 році римсько-католицький костьол з монастирем для 12 польських домініканів”, – писав дослідник історії Ізидор Кордуба у статті “Тернопіль” в однойменному журналі за 1993 рік.
Церков було три, а не дві
Стверджуючи це, Ізидор Кордуба не послався на джерело, де йдеться про будову костелу на місці церкви. Проте опосередковані дані, що третя церква таки існувала, є. Приміром, уже у 1672 році мандрівник Ульріх фон Вердум писав, що в Тернополі у межах валів стояло три русинських, тобто українських, церкви. Причому іноземець окремо згадує уже тоді греко-католицьку монастирську церкву в передмісті – церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Цю ж інформацію підтверджує Інвентар міста з березня 1672-го.
“Церкви у місті: церква над ставом… церква Різдва Христового… монастир Зачаття Найсвятішої Діви Марії. Церкву нещодавно збудовано. Зостає чернець отець Макарій”, – зафіксовано у документі.
Також в інвентарі знаходимо згадку, що на вул. Рівній стояв дім Хоми Теслі, відданий для монастиря. Рівну дослідники розміщували на карті міста по-різному. Воно й не дивно – пройшло понад 300 років від згадок про неї. Одначе вважають, що ця вулиця простягалася саме у північно-східній частині тодішнього Тернополя.
Кордуба вважав, що це місце – північна частина теперішнього майдану Волі. Тож дехто розміщує монастир саме на вул. Рівній і навіть на місці Архикатедри, хоч доказів в інвентарі на користь цього немає. Виходить, що церква і монастир Зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі були, а місця ніхто не знає. Таємниця ще чекає на своє розкриття.
Добудували онуки фундатора
Як би там не було, але хроніки про протести тернополян, пов’язані з ліквідацією церкви Зачаття, не згадують. З іншої сторони, будівельні роботи затяглися майже на 30 років і тривали з 1749 до 1779-го. Довершувати архітектурний задум Юзефа Потоцького випало на долю його онуків.
“У 1771 р. онуки фундатора… уклали угоду, згідно з якою ротмістр панцерний Францішек Потоцький, як дідич ключа тернопільського, зобов’язався “кляштор докінчити, костел вимурувати, цвинтар муром оточити і обладунки, що належні до костелу, спорядити”. Кошти будови, оцінені у 120 тисяч злотих, мали разом з ним розділити у рівних частинах його брати: крайчий коронний Юзеф, снятинський староста Петро і Вінцентій”, – подає Юзеф Скарбскі.
Автором проекту храму, як пише Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”, став Август Мощинський. Він – онук польського короля Августа ІІ Сильного. А от розписи всередині храму робили у 1777 році знаменитий у ті часи майстер Станіслав Строїнський спільно зі своїм учнем Йосифом Хойніцьким.
У храмі – сім вівтарів
Зрештою, 12 вересня 1779-го домініканський костел освятив єпископ Криспін Цішковський. Отці домініканці у той час вже жили в місті, проте після приєднання Галичини до Австрії у 1772 році частину монастиря в них забрали. А в 1784-му, коли нова влада наказала розібрати у місті парафіяльний костел, римо-католицькій громаді віддали саме храм домініканців. Тоді у костелі було сім вівтарів.
“Головний – святого Вінцентія з Феррари, праворуч – Матері Божої Вервиці, святого Альберта і святого Томи Аквінського, Розп’ятого Ісуса Христа. Ліворуч, починаючи від хорів, споруджено вівтарі святого Домініка, Яцека і Чеслава, святої Марії Магдалини і святої Теклі”, – зазначає Любомира Бойцун.
До слова, хоча храм і став центром тернопільської парафії, обслуговував він понад десяток сіл. Приміром, ще у 1740-му до латинської парафії в нашому місті належало 18 населених пунктів.
Імовірне місце розташування церкви Непорочного Зачаття Діви Марії за tolik-fort.livejournal:
Володимир Мороз.
Обговорення