Вже півроку хочу про це написати – і все відкладаю. Хоч куди відкладати – завтра 12 січня, черговий суд, який, можливо, знову не відбудеться, бо… бо так комусь хочеться… бо в людей немає совісті…
Писати треба, бо кожен мусить знати – якщо ви сіли в таксі, то… цілком можливо, що це зовсім не таксі. Ні, там можуть бути шашечки, рація, навіть лічильник! А насправді – це такий же приватник, як ті, що стоять попри дорогу…
Коли ви сідаєте в таксі чи викликаєте його телефоном, вам здається, що це – офіційний перевізник, що хтось за щось відповідає і у випадку дорожньої пригоди вам буде з кого спитати…
Хочу, щоб кожен знав: у нас, у благословенному нашому Тернополі НІХТО НІ ЗА ЩО НЕ ВІДПОВІДАЄ! У нас НЕМАЄ офіційних перевізників! Все це – суцільна фікція!
Вважається, що кожен, хто отримує право на перевезення людей, має бути застрахованим – страхівка потрійна – на машину, на водія і на пасажира.
Шановні пасажири, щоразу, сідаючи в таксі, ви сплачуєте свої гроші і за страхівку також! Щодня десятки тисяч людей у Тернополі сплачують гроші страховим компаніям за їхні нібито послуги. Майте на увазі – це обман. Насправді вас обдурюють. Ці гроші лише збагачують страхові компанії.
Цілком може виявитися, що таксист, якого ви викликали за цілком офіційним телефоном, працює там за якоюсь незрозумілою цивільно-правовою угодою, а страхівка його оформлена у такій шарашкіній конторі, яку ви потім не зможете знайти із собаками навіть через суд.
Це я заявляю з цілковитим правом.
Якщо ви сіли в таксі “Шанс” – у вас немає шансів отримати страхівку навіть у випадку загибелі.
Рік минув з дгня загибелі мого сина. Вже рік директор цього підприємства пан Сачик палець об палець не вдарив, щоб запезпечити моє право на отримання страхівки. А це його обов’язок – повідомити страхову компанію про страховий випадок. Обов’язок страхової компанії – сплатити страхову суму. А цього вони аж ніяк не збираються робити.
Таксист Богдан Трут, що сидів за кермом машини, і так само винен у загибелі пасажира, як і той, хто врізався в його машину на шаленій швидкості, зайняв дивну позицію. Він забув, що завдячує своїм видужанням після важкої травми тернопільським журналістам, що не дозволили викинути його з лікарні на 19-тий день після травми. Він свідомо затягує судовий процес, він та його адвокат вже 5 чи 7 разів не з’являлися до суду, і судовий розгляд триває вже понад рік. Мене не цікавлять причини. Мене цікавить – у них з адвокатшею є хоч крапля совісті?
Богдане Трут, ти так само винен в смерті моєї дитини, як і Андрій Стефанів. Ти забув?? На Страшному Суді тобі нагадають! Скільки часу ще триватиме цей нескінченний суд? Скільки часу ви, безчесні люди, труїтимете мені душу? Думаєте, терпіння і сили мої безмежні? Чи гадаєте, горе затьмарило мені розум? Забули, з ким маєте справу? Коли я прошу про допомогу, чимало людей мене чує. Результати вас здивують. Неприємно здивують.
Перевіркою фінансової діяльності страхових компаній ТАС і ПрАТ СК ПЗУ “Україна”, де був застрахований Трут, вже займаються відповідні органи.
А цим листом я звертаюся до міського голови Сергія Надала.
Шановний пане Сергію! Пригадайте, як рік тому Ви доклали великих зусиль, щоб забезпечити лікування постраждалому таксистові Труту. Зараз він здоровий. Але лікування потребують фірми, що займаються перевезенням пасажирів у нашому місті, зокрема, таксі “Шанс”. Влаштуйте, будь ласка, добрячу перевірку їхньої діяльності – хто у них працює, на яких правах, як вони сплачують податки, де застраховані. І чому навіть смерть пасажира не є причиною, щоб виконати свої обов’язки по сплаті страхівки.
Сподіваюся, тернополяни матимуть шанс безпечного перевезення!
