Приблизно 5000-7000 українців проживають зараз в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Останнім часом ця цифра зросла, адже ще більше громадян України змушені їхати за кордон у пошуках заробітків. Про життя українців в Еміратах – далі ОАЕ – розмовляємо із координатором нашої діаспори у цій державі Василісою Ганджею.
– Два роки тому, коли ми починали діаспорську роботу, офіційні підрахунки вказували на 4000-5000 українців, – каже 20 хвилин пані Ганджа.
– У яких містах переважно живуть українці?
– Основний осередок – Дубай. Українці, що проживають в сусідніх еміратах Шарджі і Аджмані, приймають участь в дубайських подіях, бо багато хто з них працює щодня в Дубаї. А от столиця Абу-Дабі розташована дальше – 1,5 год. на авто від Дубаю. Там також є актив українців. «Абудабців» значно менше, ніж «дубайців» і «шарджинців», але вони щотижня збираються для спортивних і культурних заходів, грають у пляжний волейбол, проводять йогу, різні заходи на свята тощо.
– Чи є громадські організації українців в ОАЕ? Чи існує організоване культурне життя українців, школи, церкви?
– Наразі офіційних немає. Ще два роки тому не існувало української громади в ОАЕ, всі українці осідали в СНД-шних сервісах і спільнотах. Після анексії Криму відбувся ментальний розкол між українцями і росіянами, як власниками СНД-шних і російськомовних сервісів. Ми почали з нуля. Щось типу зборів по п’ять осіб на каву, але суворо під українським неймінгом. Досі ми виростили багато ініціатив за різними напрямками, в кожному з яких є куратори і активісти, яким цікава саме ця діяльність. Це і дитячий клуб – раз у місяць є тематичні заходи для дітей, і спортивні події – щотижневі футбол, волейбол, скелелазання, іноді ковзани або рибалка. А також є щотижневі ігри в мафію, еківокі, монополію тощо, де збираються по 15-20 людей. Є бізнес клуб, церква: півтора року тому ми організували свою українську церкву, щоб не відвідувати існуючу РПЦ. Діє дівчачий клуб – раз на два тижні дівчата збираються на каву/суші/дискотеку. Також є матусин клуб, де молоді мами можуть щодня вирішувати свої питання і ділитись корисною інформацією, речами, збиратись в парках для прогулянок з візками і малечею. Працює арт-клуб – намагаємось об’єднати всіх творчих діаспорян для організації спільних проектів і флешмобів. Організована рекрутингова ініціатива – група у Facebook, куди всі діаспоряни зносять як бджілки вакансії, щоб дати своїм можливість влаштуватись. Створили фешн-клуб – об’єднання українських дизайнерів і дистриб’ютерів українського одягу, проведення міні-показів. Маємо івент-ініціативу – це люди, які намагаються привозити українських артистів для виступів в діаспорі. Наприклад, 8 квітня виступив Лесь Подерев’янський, в січні для нас виступав Олег Скрипка.
Але всі ці ініціативи здебільшого не мають зареєстрованих юридичних форм. Все відбувається і формується доволі імпровізовано, лише енергією, самовіддачею і натхненням організаторів конкретного заходу. У цієї моделі є кілька причин: 1) заборона на будь-яку політичну чи агітаційну діяльність в Еміратах; 2) складність реєстрації громадських об’єднань. 3) тимчасовість перебування усіх експатів у цій країні – Емірати, як і сусідні арабські країни, не надають громадянства). Тому ми існуємо під основним брендом «Українці в Еміратах», додаємо додаткові бренди окремих ініціатив і координуємо нашу діяльність через Facebook.
– Чому і коли більшість українців виїхали в ОАЕ?
– Емірати – країна, в якій всі можуть бути лише тимчасово. Тут шалені темпи міграції. У середньому термін проживання в країні 2-5 років, хоча є якийсь невеликий відсоток тих, хто живе тут 7-10 років. І з десяток українців, які живуть тут 20-25 років. Здебільшого приїжджає молодь, щоб заробити гроші або використати цю країну як трамплін для подальшої міграції.
– Чи важко адаптуватися у цій країні?
– В ОАЕ 80% населення – тимчасові робітники з інших країн і лише 20% – громадяни країни. Тому адаптивні механізми розвинулися через постійну міграцію. Є певні особливості, до яких важко звикнути. Але люди, які прийняли рішення про міграцію до іншої країни, як правило вже досить гнучкі. Найважче адаптуватися до кліматичних умов: цей півострів – екстремальне місце. Психологічно складним фактором є темпи міграції, через які постійно доводиться шукати нових друзів і нове соціальне коло, адже «старі» друзі постійно від’їжджають. Є чисто етнічні приколи арабської ментальності, коли всі процеси розтягнуті у часі і не мають кінцевих термінів. Тобто, ти ніколи не знаєш, коли отримаєш документи або рішення. Завжди лише «букра», «іншалла», «туморроу», що сленгово означає «може завтра, а може ніколи».
– Як місцеві жителі ставляться до українців? Чи існують стереотипи?
– В Еміратає має місце певний расизм. Вершину Олімпу займають, звісно ж, громадяни ОАЕ та сусідніх багатих країн (Катару, Кувейту, Бахрейну, Саудівської Аравії). Потім у великій пошані британці, європейці і американці з австралійцями. Далі йдуть решта «білих» націй, включаючи і СНД. Найнижчий соціальний щабель і, відповідно, зарплатню й умови життя, мають індійці, філіппінці, пакистанці, шріланкійці й африканці. Отже, ми десь умовно посередині. Але це лише завдяки нашій зовнішності (привабливі лиця і біла шкіра), бо за рівнем знання англійської мови й освіти – знання міжнародних механізмів, визнання дипломів, наявність сертифікатів та обізнаність в програмах – ми не дотягуємо до англо-саксів і європейців.
– Ким працюють українці в ОАЕ?
– Здебільшого в готелях на рецепшені, у брендових продажах, сфері нерухомості, туризмі, в салонах краси і ресторанах. Тобто в місцях, де біла презентабельна зовнішність має пріоритет у роботі з клієнтами, але при цьому не потрібно платити занадто багато. Є невелика кількість наших лікарів та інженерів, і приблизно стільки ж підприємців. Зазначу, що в Еміратах наші не працюють прибиральниками, вантажниками, будівельниками або різноробочими.
– Які професії у цій країні престижні? – Найбільше отримують топ-менеджери компаній – ця ніша зайнята британцями. Суддями, прокурорами і адвокатами можуть працювати лише громадяни країни – у цих професіях гарний соцпакет. Також добре заробляють інженери і лікарі – наші легко влаштовуються в ці ніші, але за умови наявності відповідної освіти, досконалого знання англійської й наявності місцевої ліцензії на діяльність. Учителі в ОАЕ мають дуже маленьку зарплатню. Що стосується нерухомості і продажів – це як рулетка, дохід симптоматичний, в залежності від стадій світових криз.
– Чи наші люди планують там залишатися назавжди?
– Це неможливо. Тут можна жити лише на тимчасових дворічних робочих візах, які постійно треба поновлювати.
– У чому найбільші досягнення/проблеми українців у цій країні?
– Ключовою проблемою є відсутність добротного прошарку українського бізнесу і бізнесменів в ОАЕ. Ми тут поки здебільшого обслуговуючий персонал і сильно залежимо від будь-яких коливань. Це створює певну фінансову і юридичну незахищеність, обмежує в можливостях створення громадських і культурних інституцій. А досягненням є те, що ми змогли об’єднатись і це одразу дало нам певні переваги.
– Чи достатньо вибору продуктів, щоб зварити борщ і скільки це коштує?
– Всі продукти є, навіть свинина, хоча вона тут дорожча від іншого м’яса і риби. Більшість продуктів в цю країну завозять з усього світу. Іноді дешевше замовити вечерю з доставкою, ніж готувати самостійно з куплених продуктів.
– Чим особлива кухня цієї країни?
– Арабська кухня вся халяльна, без свинини та субпродуктів. Замість борщу і картоплі вони щодня їдять рис з курятиною плюс різні підливки і овочі.
– Якими є соціальні стандарти зарплати в ОАЕ? Скільки можна зекономити у місяць?
– Починаючи від 500$ – няні з проживанням, прибиральники, будівельники. Готельний і ресторанний персонал отримує 800-1000$ плюс соцпакет – житло в гуртожитку, форму, перевезення, витрати за візою і медичний поліс. На офісних посадах 2000-3000$. Трохи менше отримують викладачі, але соцпакет надають уже не завжди. У лікарів зарплата може бути і 4000$, і 15 000$.
– Скільки коштує оренда житла?
– У Дубаї ліжкомісце обійдеться у суму від 300$ на місяць, кімната – від 800-1000$, квартира від 1200-1500$ на місяць. В інших еміратах дешевше.
– Чим ОАЕ можуть бути цікавими українському бізнесу, простим українцям?
– Це країна, в якій відсутня соціалка як поняття. Для експатів – жодних соціальних виплат, допомог, пенсій, субсидій. Тут не дають рибку в зуби. Тут дають вудочку, на яку ти можеш сам піймати рибку, або не піймати. Це формує велику відповідальність людей за самих себе і свої сім’ї. Всі школи, медицина, відпочинок – платні і коштують дорого. Якщо хочеш гарно жити, маєш сам швидко думати, як заробляти і за все платити.
– Скільки коштує віза в ОАЕ і чи важко туди дістатися?
– Туристом потрапити дуже легко. Туристична віза на місяць коштує 100-110$ і робиться онлайн за кілька днів лише за сканом закордонного паспорту. Резидентську робочу візу тобі може зробити лише роботодавець, власним коштом. Робочі візи тут прив’язані до роботодавця, для їх отримання треба обов’язково пройти медичні тести.
– Що знають в ОАЕ про теперішні події в Україні і як їх тлумачать?
– Все знають, все розуміють. Але обирають невтручання. Емірати в якомусь сенсі партнер США, тому міжнародні новини вони сприймають крізь проамериканську призму. Втім, їх цікавлять лише події, які стосуються арабських країн. Вони мають дуже локальний світогляд в політичному сенсі. І з Росією в них дуже багато економічних зв’язків, вони заробляють на росіянах гарні гроші, тому не схильні відмовлятися від бізнес-партнертва з ними. Але, в питаннях політики серед арабських країн, Емірати і Росія – завжди по різні сторони барикад. ОАЕ в коаліції з Саудівською Аравією і США, а Росія в коаліції з Іраном і Сирією.
