У війни немає розмежування за статтю, віком чи званням. Вона завжди забирає найкращих… Пам’ятник Герою України, генерал-майору Сергію Кульчицькому, який загинув біля Слов’янська (Донецька область) 29 травня 2014 року, відкрили минулої п’ятниці у Львові. На вшануванні пам’яті покійного зібралися рідні, близькі, товариші по службі, підлеглі та жителі міста.
Вшанування річниці загибелі розпочалось із богослужіння у військовому храмі Архистратига Михаїла на території Львівського полку Національної гвардії України. Згодом на Личаківському цвинтарі, де похований генерал-майор Сергій Кульчицький, рідні та товариші по службі помолились за упокій душі загиблого і поклали квіти до його могили.
На вшанування річниці з дня загибелі до Львова завітала і родина з Тернополя. Двоюрідна сестра Наталія Старик, не стримуючи сліз, пригадала, як вони з покійним гралися в дитинстві разом, який добрий та доброзичливий він був.
– Кожного року двічі – на Різдво та Великдень – Сергій приїжджав у Тернопіль, – розповідає вона. – Нам пощастило – у нас дружна родина. Брат ще з дитинства дуже мріяв про військову службу. Юнаком пішов служити в Суворівське училище. Я ще тоді пророчила йому, що він стане генералом. А він не вірив…
За словами пані Наталії, одна з найцінніших рис характеру, яку вона цінувала в братові – це вміння тримати язик за зубами.
– Навіть будучи дитиною, він ніколи нічого не розказував, вмів берегти таємниці, – з гордістю каже жінка. – Саме тому його, певне, і любили товариші по службі. Він був справедливим командиром. Ніколи не ховався за спинами солдатів, завжди був поруч із ними. Своїх солдатів інакше, як «синок», навіть не називав. Він завжди був людяним. Самі військовослужбовці розповідали, як він, генерал, кашу для всіх варив.
Рідна тітка Героя Марія Стойко додає, що родичі не знали про те, що Сергій Кульчицький перебуває у зоні АТО. Дізналися про це, коли почули повідомлення на засіданні сесії Верховної Ради, де йшлося, що сепаратисти збили військовий вертоліт. Один із загиблих – генерал-майор Кульчицький.
– Ми довго не вірили, що це наш Сергій, сподівались, що якась помилка, – плачучи, додає жінка. – Але, як виявилось, це правда…
Син генерала Сергія Кульчицького Валерій дуже пишається батьком. Ще будучи дитиною, він вирішив, що піде татовим шляхом. Так і сталось.
– Він був військовим від Бога, бо любив порядок і дисципліну, – наголошує друг покійного Ігор Шаповалов. – Сергій казав багато крилатих фраз, які ми з товаришами часто згадуємо. На кожен випадок життя в нього була якась приказка, яку ще ніхто не чув.
За словами пана Ігоря, Сергій Кульчицький завжди в усьому був першим. Наприклад, був чудовим організатором. А будучи командиром Львівської бригади Нацгвардії (в. ч. №3002), зробив ремонт у всіх казармах. З держбюджету на це не виділили ані копійки. Він самостійно знайшов кошти для цього.
– Коли ви заходите в солдатську їдальню, сторонніх запахів не відчуєте – усе завдяки старанням генерала Кульчицького, – продовжує пан Ігор. – Також завдяки його зусиллям бригада вийшла на перші позиції зі стрільби.
