Народившись у мальовничій Яблунівці, Ігор змалку відчував потяг до музики. Після школи він із відзнакою закінчив Теребовлянське училище культури, а згодом здобув освіту в Рівненському державному гуманітарному університеті, вивчаючи музичне мистецтво. Паралельно він грав на контрабасі в ансамблі «Веселі галичани» при Тернопільській обласній філармонії. Одруження та переїзд до Теребовлі, де подружжя виховувало трійко дітей, здавалося, закріпили його міське життя.

«Хай би як не було добре жити в місті, село кликало, манило до себе. Хотілося жити в своїй хаті, ґаздувати на власній землі», – згадує Ігор. На сімейній нараді вирішили повернутися до рідної Яблунівки. Купивши будинок, родина Буциків занурилася у сільське господарство.
Ще до переїзду, Ігор разом зі шваґром вже експериментували з ягідним бізнесом, вирощуючи полуниці та малину на 50 сотках. Саме тоді вони усвідомили потребу в запиленні, що й привело до придбання перших трьох вуликів. Так крок за кроком музикант Ігор Буцик почав освоювати бджолярство. Після переїзду до села, кількість його вуликів зросла до чотирьох, а потім із глибоким зануренням у вивчення життя бджіл, будови вулика та ієрархії у бджолиних сім’ях, пасіка розширилася до 25 вуликів.
«Коли у мене було вже 25 вуликів, я пішов на навчання у Полтавське аграрне училище, де здобув спеціальність бджоляра», – ділиться пан Ігор. Нові знання дали потужний поштовх до подальшого розвитку. Нині, коли пасіка Ігоря Буцика налічує понад 150 кочових вуликів, що виїжджають на запилення полів, та майже сто маткомісць для вирощування бджолиних маток, до бджолярства активно залучена і його дружина.
Ігор Буцик – не лише успішний бджоляр, а й голова кооперативу, заснованого у 2018 році. «Пригадую, у Підгайцях зробили збори місцевих пасічників, запросили й мене. У результаті створилася ініціативна група, яка вирішила створити свій кооператив», – розповідає він. Тоді ж пан Ігор вирішив здобути спеціальну освіту, щоб підійти до справи фахово.
На початках діяльності кооперативу неоціненну допомогу надала обласна адміністрація, в межах програми співфінансування були отримані сучасні медогонки, кремувалка для виробництва крем-меду та інкубатор для виведення маток. Хоча з шести засновників троє, на жаль, виїхали за кордон, і кількість членів кооперативу, яка сягала тридцяти, зменшилася до пʼятнадцяти найактивніших бджолярів, спільна праця продовжується.
Цілорічна турбота про медоносних трудівниць
Пан Ігор наголошує на важливості співпраці між фермерами та пасічниками, адже вони взаємозалежні. «Для пасічників дуже важливо, аби фермери сіяли медоносні рослини, яких, на жаль, з кожним разом дедалі менше», – зауважує він. Основними медоносними культурами на Тернопільщині є соняшник і ріпак. Цьогорічна погода не була надто сприятливою для бджіл, тому врожайним цей рік не назвеш.
«Тепер сезон уже завершено. Сезон, але не роботи! Бджоляр невтомно трудиться цілорічно», – підкреслює Ігор Буцик.
На питання про осінні роботи на пасіці він ділиться цінними порадами.
Боротьба з кліщем варроа. «Я завжди наголошую усім бджолярам, наскільки важливо обробляти вулики від кліща варроа, який є дуже небезпечним для бджіл. Треба його позбутися, робити профілактику. Головне, не зволікати, адже кліщ є одним із головних ворогів бджіл».
Загодовування бджіл. «Важливо загодовувати бджіл, бо коли пасічник збирає мед, бджоли можуть відчувати нестачу його у вуликах, а розуміють, що попереду зима. Тому великий ризик, що матка зменшить яйцекладку весняної бджоли. Тому так важливо відразу ж загодувати бджіл, щоби вони переробляли цукровий сироп. Я догодовую на 30%, решту залишаю їм мед».
Підготовка вуликів до зими. Восени не менш важливо перетопити старі рамки, адже в них може завестися воскова міль, що завдає нищівної шкоди. Також слід боротися з гризунами, зокрема, мишами, запах яких бджоли не переносять і можуть від них померти. Важливо утеплити вулики та підмайструвати їх.
Захист від крадіжок. «Тепер важливо скоротити льотки, бджоли хоч і Божі створіння, але люблять порушувати одну із заповідей – не вкради. Вони дуже люблять красти один в одного, в такий спосіб у них спрацьовує інстинкт, вони не мають міри у накопиченні корму на зиму. А ще є такі злодійки як оси, вони теж люблять обкрадати бджіл».
Цілолорічний огляд вуликів та уважне прислуховування до бджіл – ось запорука успіху, за словами Ігоря Буцика. Його історія – це не лише історія повернення до рідної землі, а й наочний приклад того, як захоплення може перерости у справу всього життя, приносячи користь не лише собі, а й громаді.
Зоряна Деркач