• Останні
  • У тренді
вишивка

Вишита терниста доля матері, – історія з життя

20.07.2024
чемпіон України

Студент ЗУНУ — чемпіон України!

28.05.2026
ринок праці

Новини ринку праці Луцька: актуальні вакансії та зайнятість у регіоні

28.05.2026
килимки для авто

Менше піску й води в машині після дороги

28.05.2026
Малий

СЗЧ – не вирок. Це можливість почати заново – в 47 ОМБр «Маґура»

28.05.2026
мініфутбол

У Тернополі завершився перший турнір 2026 року з дворового мініфутболу

28.05.2026
Аліна Литвин

Світове «срібло» у 15 років: збаражанка Аліна Литвин стала призеркою чемпіонату світу з жиму лежачи

28.05.2026
Ігор Білозір

26 років без Ігоря Білозіра: смерть легендарного композитора стала символом боротьби за мову

28.05.2026
повернула до життя 68-річного чоловіка

Витягли з того світу: у Тернополі бригада «швидкої» 16 хвилин реанімувала чоловіка, який попирхнувся під час їжі

28.05.2026
постраждав пішохід

Переходила дорогу в невстановленому місці: у Тернополі водій BMW збив 52-річну жінку

28.05.2026
персональна виставка «Малярство. Вибране»

Тернополі відкрили виставку до 70-річчя художника Богдана Федоріва

28.05.2026
погорів заступник керівника

Вимагав $9000 за видалення з бази «Оберіг»: на Тернопільщині затримали топменеджера підприємства

28.05.2026
центральний поєдинок четвертого туру

Битва лідерів у Великих Гаях: «Агрон» переграв ФК «Борщів»

28.05.2026
Четвер, 28 Травня, 2026
Газета Місто! Там, де ти живеш!
Співпраця
  • Новини
  • Тернопіль
  • Твоє місто
    • Бережани
    • Борщів
    • Бучач
    • Заліщики
    • Збараж
    • Зборів
    • Копичинці
    • Кременець
    • Ланівці
    • Монастириська
    • Підгайці
    • Почаїв
    • Скалат
    • Теребовля
    • Хоростків
    • Чортків
    • Шумськ
  • Україна / Світ
  • Теми
    • Події
    • Суспільство
    • Політика
    • Кримінал
    • Економіка
    • Освіта
    • Спорт
    • Культура
    • Особистості
    • Релігія / Духовність
    • Смачного!
    • Життя
    • Здоров’я / Краса
    • Господарка
    • Стосунки / Сім`я
    • Історія / Туризм
    • Авто
    • Цікаве
  • Статті
  • Блоги
  • Війна з рф
Немає результату
Переглянути всі результати
Газета Місто! Там, де ти живеш!
Немає результату
Переглянути всі результати

Вишита терниста доля матері, – історія з життя

Опубліковано Вірослава Їжак
20.07.2024

Катерина Михайлівна була багатодітною мамою. В селі якось давала собі раду з дітьми. Влітку діти бігали до колгоспного саду на ягоди та черешні, не оминали поле із зеленим горохом. Вони чемні були, пасли корову свою і сусідську, бавились з молодшими сестричками і братиками, навіть допомагали мамі на полі вибирати льон.

Їхня мама завжди була привітною і щирою. Бувало взимку, діти з усієї вулиці каталися на санках з гірки, а після розваг всі забігали до тітки Катерини. Знали, що вона пригостить їх запашними пампушками, а якби й нічого не було їсти, то все одно у великій дерев’яній бочці є квашені огірки, які тут були найсмачнішими, хоч і кислими, а як пахли зеленим кропом і листям хрону.

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ТАКОЖ

Броня нескорених

Вишита у бліндажах та ГУЛАГу: у Тернополі презентували унікальну експозицію «Броня нескорених»

22.05.2026
музейна колекція поповнилася цінними експонатами

Скарби з горищ та скринь: мешканці Скалата передали замку унікальні експонати

23.04.2026

Минали роки і вже діти повиростали. Старшого сина Дмитра забрали служити до Афганістану. Материнське серце ні вдень, ні вночі не знало спокою. Щодня чекала мати листоношу, може якусь вісточку принесе від сина і буде знати, що живий. А коли хоронили в селі синового однокласника Миколу, який загинув на афганській землі, то сріблястим інеєм  покрились коси в Катерини Михайлівни, здавалося, що всі сльози виплакала, найбільшою розрадою була сокровенна молитва.

«Матінко Божа, благаю тебе, захисти і збережи мого сина, щоб повернувся живим з Афганістану, а я ніколи Тебе не забуду, вишиватиму рушники до церкви, буду ставити свічки, все робитиму для Божої слави, тільки не допусти загибелі мого синочка. Він у мене такий красень – розумний, високий, чорнобривий. Як він любив на тракторі бути в полі, урожай збирати. Я дуже люблю Дмитрика» – молилася і розмовляла з Богородицею мати. Їй здавалося, що Пречиста Діва Марія так лагідно і таємниче споглядає з ікони і хоче її заспокоїти, що все буде добре, що син обов’язково повернеться живий, а мати буде своїми чудовими вишивками прикрашати Божий храм.

Дочекалася Катерина Михайлівна сина з Афганістану. Як обійняла його, то здавалось, що не хотіла відпускати зі своїх найтепліших материнських обіймів.

«Мамо, я так вас люблю. Знаєте, на одному завданні загинули мої побратими, найкращі друзі. Мене поранило, але я залишився живий. Я відчував, що ваша молитва і любов мене оберігають, додають сил, і мені не було страшно». – усміхався син до матері.

Думала мама, що після служби буде Дмитро далі працювати на пшеничному колгоспному полі, адже він і на тракторі, і на комбайні вміє управляти. Та кохання покликало сина до столиці. Там ще раніше познайомився з дівчиною Ларисою. Милувався її гарненьким, як писанка, личком, любувався її усмішкою, чарівним поглядом, сильно покохав киянку. У них все добре складалося. Мали роботу, квартиру. Працьовитого зятя любили батьки дружини. І мама Дмитра була щаслива. Хоч син далеко від неї, але йому там добре, квітчасту хустину подарував їй і намисто червоне. Вона з далекого села їхала в столицю у гості до сина і його родини. А Дмитро хотів мамі показати красень – Київ, величні святині, музеї, познайомити зі своєю найгарнішою дружиною Ларисою.

Так минало життя. Та одного разу мати отримала зі столиці тривожну звістку. Її син працював у холодну зимову ніч, був сильно виснажений і залишився спати на складі. Щось не так сталося з пічкою, і на ранок Дмитра знайшли вчаділого і не живого. Тільки мамина криниця з прохолодною водою і стара груша біля хати знають, як витримало материнське серце те страшне горе.

«Синочку любий, ти з Афганістану живий повернувся, а загинув на рідній землі». – голосила мати так тривожно і боляче, що здавалось той мамин зойк розносився по всьому селу.

«Яке горе, яке нещастя!» – тихо перешіптувались люди на похороні.

А тим часом в другого сина Миколи народилась дівчинка Людмилка. Така гарна, білява,  як лялечка. З часом лікарі поставили діагноз, що дитинка з синдромом Дауна, вона потребуватиме постійної опіки  батьків. Не злюбила Миколина жінка донечку. Нарікала, що їй не треба дитини-каліки, хай забирає її геть з дому. Прийшлося батькові привезти донечку до мами в село. Може мама прийме онучку і буде за нею доглядати. Так, синові мама не відмовила. Людмилка зростала в селі поміж білих ромашок і золотистих соняшників, бавилась з курчатами і котиком. Така мила дівчинка, а говорити не може, кожне слово дається їй важко, мало що розуміє. Катерина Михайлівна любила внучку, пестила та виховувала її, як могла. Хоч інші діти відверталися від дівчинки, а часом хтось міг насміхатися, але для бабусі Людмилка була маленькою принцесою. Вона розповідала їй казки, співала колискові і дуже любила.

Підросла дівчинка. Мало хто з людей розумів її мову, ще й інші фізичні обмеження мала, але завжди допомагала бабусі по господарству: гусенят пасла, воду приносила з колодязя, бабуся навчила її вишивати. Якось уже дорослою полюбила Людмила сільського парубка, мріяла про кохання.

Того дня в селі було велике свято, приїхали гості з інших міст. І непомітно Людмила втекла від бабусі, вдома не ночувала. Щось не добре відчувало бабусине серце, бо світилось в хаті цілу ніч, а вона плакала і переживала. На другий день також не було внучки, вже й соціальні служби розшукують. А через кілька днів знайшли Людмилу в далекому полі. Лежала вона бліда і холодна, хоч така гарна і лагідна, немов одинока квітка, яка розпускає ніжні пелюстки до сонця і не кориться буйному вітрові. Навіки згасло ще зовсім молоде життя, почорніли її очі, назавжди погас вогник її любові. На похорон принесли з церкви не чорні, а білі вишиті фани, які вишивала Людмила з бабусею. Вишивка в барвистих візерунках додала сонячних світлих відчуттів у сумний прощальний день.

Бабуся стояла поруч, заплакано дивилася то на внучку, то на вишиті фани. Вона огорнулась болем, але в глибині серця  промовляла: «Я буду триматись Боже, буду жити, і далі буду вишивати рушники та хоругви до церкви. А ще вишию сорочки для сина та внучки, і понесу на їхні могили…»

Вже немає Катерини Михайлівни в живих, але люди досі згадують незламну силу любові її великого материнського серця. Незважаючи на трагічні родинні події, вона зберегла до кінця життя справжню людяність та віру в Бога. А в Божому храмі на іконах, хоругвах та престолі радують людей її прекрасні вишивки.

Михайло МИХАЙЛИНИН

Читайте нас в Google News
Джерело: Газета Свобода
Теги: вишивкаісторії життяматеринське серце
Share9ShareSend

Пов'язані публікації

Виставка майстрині Ірини Кошелінської

Барви серця на полотні: Ірина Кошелінська презентувала вишитий літопис Тернополя

18.04.2026
Тернопіль у барвах серця

Історія на полотні: у Тернополі презентують унікальні вишиті ретро-краєвиди міста

15.04.2026
Завантажити ще
Ух радіо Ух радіо Ух радіо
Беверлі Хіллз Deluxe Беверлі Хіллз Deluxe Беверлі Хіллз Deluxe
Ua News media group Ua News media group Ua News media group

Пошук

Немає результату
Переглянути всі результати
Вуличне радіо Вуличне радіо Вуличне радіо

RSS Ровесник – молодіжні новини

  • У ЗУНУ відбудеться урочисте нагородження кращих студентів 28.05.2026
  • Літо в університеті: ТНПУ запрошує молодших школярів до літнього табору денного перебування 27.05.2026
  • Результати доперевірочного аналізу митних декларацій: до держбюджету добровільно сплачено 3,3 млн грн 27.05.2026
  • Виховання сильного покоління: патріотична молодь Тернопілля відтворила партизанські традиції на грі «Легенда УПА» 27.05.2026
  • Футбольні баталії: у Тернополі завершився дитячий чемпіонат із мініфутболу 27.05.2026
Погода
Тернопіль

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua




  • Контакти
  • Співпраця
  • Редакційна політика
Газета Місто. Тернопільські новини

ГО Медіа-центр Тернопіль

Газета МІсто. Тернопільські новини. Незалежні, оперативні і об'єктивні новини Тернополя і Тернопільської області. Політика, аналітика, економіка, спорт. Інформаційні матеріали сайту gazeta-misto.te.ua є інтелектуальною власністю інтернет-ресурсу Газета Місто. Користуючись Сайтом, відвідувач підтверджує, що досяг 21-річного віку. У разі, якщо Ви не досягли 21-річного віку — не розпочинайте або припиніть користування Сайтом. Адміністрація Сайту не несе відповідальності за законність використання Сайту та його сервісів Користувачем, який не досяг 21-річного віку. Використання матеріалів сайту лише за умови відкритого посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на Газету Місто не нижче третього абзацу.

Немає результату
Переглянути всі результати
  • Новини
  • Тернопіль
  • Твоє місто
    • Бережани
    • Борщів
    • Бучач
    • Заліщики
    • Збараж
    • Зборів
    • Копичинці
    • Кременець
    • Ланівці
    • Монастириська
    • Підгайці
    • Почаїв
    • Скалат
    • Теребовля
    • Хоростків
    • Чортків
    • Шумськ
  • Україна / Світ
  • Теми
    • Події
    • Суспільство
    • Політика
    • Кримінал
    • Економіка
    • Освіта
    • Спорт
    • Культура
    • Особистості
    • Релігія / Духовність
    • Смачного!
    • Життя
    • Здоров’я / Краса
    • Господарка
    • Стосунки / Сім`я
    • Історія / Туризм
    • Авто
    • Цікаве
  • Статті
  • Блоги
  • Війна з рф

Газета МІсто. Тернопільські новини. Незалежні, оперативні і об'єктивні новини Тернополя і Тернопільської області. Політика, аналітика, економіка, спорт. Інформаційні матеріали сайту gazeta-misto.te.ua є інтелектуальною власністю інтернет-ресурсу Газета Місто. Користуючись Сайтом, відвідувач підтверджує, що досяг 21-річного віку. У разі, якщо Ви не досягли 21-річного віку — не розпочинайте або припиніть користування Сайтом. Адміністрація Сайту не несе відповідальності за законність використання Сайту та його сервісів Користувачем, який не досяг 21-річного віку. Використання матеріалів сайту лише за умови відкритого посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на Газету Місто не нижче третього абзацу.