Днями я побувала у містечку з простою та зрозумілою для українців назвою – Вишнівець, що у Збаразькому районі. Щоправда, вишні тут цьогоріч, хоч і вродили добре, уже відплодоносили. І вкотре залюбувалася спокоєм палацу Вишневецьких…
Стоять з пишним листя, здається, що ще кремезніші, дерева старого парку, мелодійно, журливо тече в літо річка Горинь, що бере неподалік початок…
Вишнівець — містечко стародавнє. Коли потрапляєш сюди, відчуваєш якусь містичну благодать цієї землі. Особливо зачаровують гористі краєвиди, золоті куполи церквиць, водяне плесо. Перша писемна згадка про Вишнівець датується 1395 роком. З того часу це поселення стає родовим гніздом Вишневецьких.
Тут, ймовірно, народився Дмитро Вишневецький, якого часто ототожнюють із героєм народної пісні про Байду, і в нашій уяві він постає, передусім, як засновник Запорізької Січі.
Не менш відомим представником роду Вишневецьких, які залишили помітний слід не лише в українській, а й в історії Польщі, Молдови, Росії, є онук князя Дмитра -Єремія.
І якщо Байда Вишневецький в українців ототожнюється з позитивним героєм, то Єремію сприймають неоднозначно. Однак саме за часів Єремії у Вишнівці було побудовано кам’яний замок. У 20-х роках XVIII ст., за життя останнього представника роду Вишневецьких — Михайла Серватія, замок перебудували під палац.
Тут заклали багату бібліотеку й картинну галерею, а на місці старого саду – розкішний парк. Нові власники, графи Мнішеки, до яких Вишнівець перейшов після 1744 р., піклувалися про розбудову споруди. Прикрасили його дорогими меблями, скульптурами, картинами.
Вишнівець XVIII ст. був одним із найбільших культурних центрів Волині та й України загалом. Були в містечку, окрім палацу, цікаві пам’ятки архітектури – комплекс католицького монастиря кармелітів із костелом Святого Михайла біля палацу, Вознесенська церква, церква Різдва Богородиці та костел Святого Станіслава в Старому Вишнівці.
У Вишнівці жили і знайшли спочинок Михайло Вишневецький та його дружина, сестра Петра Могили, Раїна Могилянка. Прах її нині покоїться у Вознесенській церкві.
Тож не дивно, що це невеличке, але таке мальовниче містечко України приваблювало і приваблює туристів та відомих людей. У 1781 році тут побував наступник російського престолу, князь Павло Петрович. У 1845 році Вишнівець відвідав український історик та письменник Михайло Костомаров. Подейкують, що саме за його рекомендацією тут побував і Тарас Шевченко під час своєї волинської подорожі в 1846 році. Завітав сюди у вересні 1848 року і відомий французький письменник Оноре де Бальзак…
Звичайно, багато ще треба зробити і у самому Вишнівці, і в палаці зокрема. Але головне, що тут живе наша історія, якою захоплюватиметься ще не одне покоління…
Галина ВАНДЗЕЛЯК
