Історія ратушного годинника у Чорткові — це не лише про механіку, а про спадковість поколінь та нерозривний зв’язок із долею України. Понад три десятиліття Роман Побуринний щодня піднімається на вежу Старої ратуші, продовжуючи справу свого батька та зберігаючи ритм рідного міста.
Мистецтво догляду за головним годинником Чорткова у родині Побуринних передається від батька до сина. Сумарний стаж роботи родини на ратуші вже перевищив пів століття.
Батько Романа: доглядав за механізмом упродовж 22 років.
Роман Побуринний: незмінний охоронець часу вже 33 роки. Почав опановувати професію ще у 1966 році.
Особливість роботи: механізм має запас ходу 28 годин. Це означає, що пан Роман щодня, незалежно від погоди чи самопочуття, має приїжджати із сусідньої Заводської громади, щоб завести годинник.
Сьогодні Роман Богданович зізнається, що питання наступництва залишається відкритим: його син, який міг би стати третім у династії, наразі захищає незалежність України на фронті.
Історія механізму: від Мюнхена до Чорткова
Чортківський годинник має шляхетне походження та цікаву біографію. Його створила відома німецька фірма «Йоганн Маннхардт» (Johann Mannhardt), чиї вироби прикрашають ратуші Берліна, Мюнхена та знаменитий Кельнський собор.
Ключові дати в історії годинника:
1887 рік: імовірна дата виготовлення (згідно з написом «J.Manhardt’sche Thurmurhen 1887» на самому механізмі).
Початок XX ст.: годинник спочатку був встановлений на дзвіниці домініканського монастиря.
1906 рік: через демонтаж старих монастирських споруд (під будівництво нинішнього костелу) бургомістр Людвіг Носс ініціював перенесення механізму на міську ратушу.
Символ незламності
Для Чорткова Стара ратуша з годинником — це не просто пам’ятка архітектури, а живий організм. Те, що годинник іде точно, є знаком стабільності громади. Історія Романа Побуринного та його сина-захисника символізує сучасну Україну, де одні тримають мирний «тиловий» час, а інші виборюють право на майбутнє зі зброєю в руках.
Читайте також: Замок у Висічці: як шляхетський палац перетворився на одну самотню вежу
Замок у Висічці: як шляхетський палац перетворився на одну самотню вежу
