Порожня траса Київ-Чоп, розбиті дороги, зруйновані будинки, спалена ворожа техніка. Саме так Київська область зустріла на початку квітня зведений загін поліції Тернопільщини. Поліцейські очищали території від ворожих «сюрпризів» та допомагали місцевому населенню.
Андрій Гожій – начальник сектору дізнання Головного управління Нацполіції Тернопільщини. У 2014 році поліцейський у складі зведеного загону виконував бойові завдання у місті Попасна на Луганщині. Після вторгнення росіян у лютому 2022 року він один із перших зголосився їхати на деокуповані території. Поліцейський бачив руїни на сході України у 2014-му і не хотів, щоб війна прийшла в його домівку на Тернопільщині.
Шостого квітня загін під керівництвом Андрія Гожія вирушив на Київщину. Буча, Гостомель, Макарів – це лише частина населених пунктів, де поліцейські виконували бойові завдання.
Поліцейський згадує, що росіяни тікали, але частина загарбницьких військ все-таки лишалася на території, ховалася по лісах та селах.
«Мотивувати не потрібно було нікого, бо загін складався з добровольців. Всі знали, куди ми їдемо. Ніхто не боявся, ніхто не вагався, – каже поліцейський. – При в’їзді в Київську область нас зустріла розбита ворожа техніка на дорогах, знищені цивільні машини».
Першим був Макарів: поліцейські обійшли кожне подвір’я, перевірили кожен будинок і кожне господарство.
«Наша робота полягала у проведенні стабілізаційних заходів на території, виявленні вибухонебезпечних предметів, адже люди планували повертатися. Від нашої роботи залежало їхнє життя, їхній спокій та безпека. Вражала підступність росіян: вони замінували навіть кошик з живим кошеням», – згадує Андрій Гожій.
Тікаючи, окупанти залишили чимало вибухонебезпечних «подарунків»: «розтяжки», міни у будинках, гранати – на ліжках у простирадлах. Узбіччя доріг, поля, будинки – було все заміноване. Якось на хуторі поліцейські знайшли 94 міни. Їх наші захисники згодом «повернули» ворогу на бахмутському напрямку.
«Ми намагалися їхати лише центральними дорогами. На шляху валялися уламки будинків, арматура, скло. Проблема, з якою ми часто стикалися, це пробиті колеса. Відтак ми використовували транспорт по мінімуму. Більше обстежували території пішки».
Андрій пригадує, що по селах та лісах ховалися переодягнені в цивільний одяг окупанти, які не встигли втекти. У такі моменти поліцейським ставав у нагоді пароль «паляниця».
Людей на вулицях практично не було, але ті, хто залишився, зустрічали воїнів та поліцію щирими обіймами, словами подяки та гарячим чаєм. Якось дівчинка подарувала Андрієві браслет із написом «Все буде Україна», який сама сплела у підвалі під час окупації. Така підтримка людей надихала правоохоронців та давала сили працювати далі.
Вдруге загін поліцейських з Тернопільщини поїхав у відрядження наприкінці червня. Цього разу це був бахмутський напрямок.
Андрій Гожій переконаний, що як би важко не було – Україна переможе. Тож зараз разом з побратимами він робить усе, щоб війна закінчилася, а його два сини жили в мирній країні.
Відділ комунікації поліції
Тернопільської області
