Десять років тому Любов сумнівалася у військовій кар’єрі, а сьогодні вона не уявляє себе поза армією. Санітарна інструкторка 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола розповіла про свій шлях у військовій медицині, роботу на передовій та життя всередині військової частини.
Від медсестри до бойового медика
Служба Любові розпочалася у 2015 році: ідею піти до армії запропонувала сестра-близнючка. Спершу вона сумнівалася, але незабаром підписала контракт. Завдяки медичній освіті обидві обрали медичний напрямок. Сьогодні Любов обіймає посаду санітарного інструктора медичного пункту бригади, надає першу допомогу військовим та організовує евакуацію поранених до шпиталю.
На її думку, наявність медичної освіти бажана, але не обов’язкова для бойового медика. Головне – надати першу допомогу, накласти джгут і якнайшвидше евакуювати пораненого.
Життя на передовій та побратими
Любов наголошує на важливості командного духу і підтримки побратимів. Найважче – розлука з родиною, адже за місяці служби військові звикають до свого “маленького світу”, а повернення додому інколи створює прірву між ними та цивільними.
“Я дуже чекаю закінчення війни і нашої Перемоги, але я не планую звільнятися з армії, мене тут все влаштовує. Я вже настільки звикла до цієї службової місії, що просто не уявляю, як би я зараз жила у цивільному житті, просто не уявляю свого життя без війська”, — ділиться Любов.
Попри всі труднощі, Любов твердо планує продовжувати службу після перемоги, адже військове життя стало невід’ємною частиною її щоденності та цінностей.
