Він звик навчати дітей правильно бігати, стрибати й тримати ритм — а тепер сам тримає ритм мінометних обстрілів. Вчитель фізкультури з Тернопільщини на позивний «Фізкультурник» сьогодні командує взводом у 68-й єгерській бригаді імені Олекси Довбуша.
Воїн долучився до державної програми «Контракт 18–24» і вже отримав 1 мільйон гривень винагороди. Про його бойові будні на Покровському напрямку розповіли у бригаді.
З воєнкомату – у мінометники
Родом із Тернопільщини, «Фізкультурник» приєднався до лав ЗСУ 25 лютого 2022 року.
«Зранку прокинувся — сказали: війна. Зустрівся з друзями, і наступного дня всі пішли у воєнкомат», — пригадує він.
Спершу служив у 44-й артилерійській бригаді, а згодом перевівся до 68-ї. Починав радіотелефоністом, потім став навідником, командиром міномета, а нині — головний сержант взводу.
Під час навчань, згадує, було і страшно, і кумедно: «Ми ж артилерію тоді накривали щільно — і один дядя Вася каже: „Ага, тепер так по нас буде прилітати“. І всі засміялися: і смішно, і трохи страшно».
“Понад 200 мін за добу” від Семенівкою
Разом із бригадою «Фізкультурник» пройшов Вугледар, Харківський, Авдіївський і Покровський напрямки. Найяскравіше запам’ятався перший виїзд під Семенівку, коли їхній підрозділ змінив 3-тю штурмову бригаду.
«Першої ночі відпрацювали близько 50 мін, а за добу — понад 200 мін 120-го калібру. Це було несподівано і дуже результативно», — згадує він.
Найбільше в роботі подобається зворотний зв’язок: «Коли по рації чуєш, що є влучання, це додає азарту. Приємно знати, що ти допоміг, що твоя робота врятувала хлопців».
Головна мотивація воїна — повернутися живим до дружини та восьмимісячного сина.
«Це мій найбільший стимул», — каже він. Його друга родина — побратими. Один із них навіть став хрещеним батьком його дитини.
26-річний сержант також підтвердив отримання виплати за програмою «Контракт 18–24»: «Це гарний стимул. Держава показує, що є не лише батіг, а й пряник. Я не вірив, що це реально, але держава не надурила».
“Війна всюди”
«Фізкультурник» визнає: воювати стає все складніше.
«Раніше на позиції заїжджали машиною, тепер хлопці проходять по 15 кілометрів пішки. Доставка БК — це окрема історія, максимально важко. На початку війни на позиціях хлопці були по 2-3 дні, а тепер і місяць можна пробути».
Наостанок звертається до цивільних: «Війна не тільки тут — вона всюди. І рано чи пізно до неї буде причетний кожен. Якщо не буде підтримки в тилу, не буде й фронту».
