Такої великої кількості людей Кошляківська школа до сих пір ще не бачила. Майже все село зібралося в актовому залі школи, щоб вшанувати пам’ять героїв Небесної Сотні.
Розпочався захід-реквієм під назвою «Слава Небесній Сотні! Герої не вмирають» поминальною панахидою, на якій парафіяни села разом із отцем Петром Жукевичом молилися за упокій душ невинно убієнних. Після панахиди священик ще раз нагадав усім про те, що хоча й минуло вже більш як 40 днів, відколи ці трагічні події накрили чорним крилом нашу Україну, відчуття втрати ще дуже свіже і болюче. І найбільше, що потрібно зараз душам всіх загиблих, це – молитися і пам’ятати про них…
Після символічного вірша « Мамо, не плач», жалібно зазвучала пісня « Пливе кача по Тисині ». Під цю скорботну мелодію учні виходили на сцену, тримаючи в руках портрети загиблих земляків-тернопільців: Устима Голоднюка, Назара Войтовича, Ігоря Костюка, Олександра Капіноса , Василя Мойсея та Тараса Слободяна.
На траурному постаменті біля фотографій героїв діти запалили лампадки і Свічу Пам’яті. А коли ведуча заходу Ясонова Л.Я. зворушливо прочитала звернення до мами, яка втратила сина « Не плачте, мамо. Дайте поплакати світові. Вже весна на порозі.», то, мабуть, не було у залі такої людини, яка могла б втримати сльози. Плакали всі: дорослі і діти, чоловіки та жінки, адже з портретів на них дивилися щирі чисті очі таких ще молодих, і навіть юних, хлопців, які не пошкодували власного життя і загинули за світле майбутнє рідної землі. 
Учасники заходу зачитували по черзі слова пам’яті про загиблих земляків, і ніби перед очима проходило їхнє таке коротке, наче недоспівана пісня, але дуже достойне життя. Спливали окремі епізоди: ніжна синівська любов, перше щире кохання, студентські будні, трудові звершення, світлі юнацькі мрії, яким не судилося здійснитися. І стає гірко від усвідомлення, що час неможливо повернути назад, що нічого не змінити, не виправити…
Ніби чорною ниткою помережений захід-реквієм траурними мелодіями і сумними віршами, які з почуттям глибокої скорботи та великого патріотизму декламували учні Кошляківської школи. Наприкінці заходу в хвилині мовчання схилили голови всі присутні, вшанувавши пам’ять героїв. І здавалося в цей момент, що їхні невинні душі витають поміж нас.
«Рабів до раю не пускають» – так сказав наш земляк Устим Голоднюк. Так, вони не були рабами, вони піднеслися високо над усім світом, бо мали незламний свободолюбивий дух та нелюдську силу волі. Тому 
пам’ять про героїв Небесної Сотні завжди буде жити в наших серцях, бо герої не вмирають!
Велика заслуга в організації та проведенні поминального заходу-реквієму належить завучу школи Крисоватій Я.М., а також вчителям Ясоновій Л.Я. і Филюк Н.М.
Олег Каній, студент Тернопільського коледжу “Україна”
Обговорення