У Коропецькій громаді на Тернопільщині зустріли 27-річного морпіха Анатолія Дворського, який провів три з половиною роки у російському полоні. Боєць 36-ї окремої бригади морської піхоти пережив тортури, голод і невідомість, але не зламався. 2 жовтня він нарешті повернувся додому — у рідні Горигляди, що входять до Коропецької громади.
Біля Церкви святого Онуфрія в Гориглядах зібралися жителі громади, школярі та ліцеїсти, щоб привітати земляка. Звучали слова пісні «На коліна не впали», а разом із ними — рядки, які процитував Павло Дронь:
«Ні крику, ні сліз
Тільки попіл і дим…
Та дух їх не згас,
Він палає у нім…
У вогні не згоріли,
А стали вогнем
Ті, хто, навіть, в полоні
Лишився бійцем!..»
Під ці слова і відбувалася зустріч Анатолія Дворського — оборонця Маріуполя, який, попри полон, залишився вірним присязі.
Сам воїн, зворушений зустріччю на рідній землі, сказав:
«Дух наш не згас! Ми переможемо!».
Анатолій Дворський служив за контрактом ще до початку повномасштабного вторгнення. Спершу ніс службу на Донецькому напрямку, а згодом брав участь у боях за Маріуполь. Разом з побратимами утримував оборону на заводі імені Ілліча, де навесні 2022 року потрапив у полон.
Його брат Дмитро Дворський розповідає, що постійного зв’язку з Анатолієм не було, проте іноді вдавалося почути кілька слів.
«Востаннє ми спілкувалися у березні 2022-го, а вже 12 квітня дізналися, що він у полоні», — пригадує Дмитро.
Спочатку рідні отримали цю звістку від побратимів, які припускали, що Анатолій або потрапив у полон, або загинув. Згодом цю інформацію підтвердила російська сторона.
2 жовтня 2025 року стало днем, коли родина Дворських дочекалася звістки, яку чекала понад три роки.
Першою повідомлення у застосунку «Дія» отримала дружина Анатолія, яка разом із чотирма дітьми проживає на півдні України.
Брат Дмитро та мама Марія зізнаються, що досі не можуть повірити, що Анатолій удома. За їхніми словами, ці три роки були найважчими у житті родини — між надією, страхом і вірою, що він живий.
Тепер морпіх повернувся на рідну землю. Люди з Горигляд, Коропця й навколишніх сіл прийшли подякувати йому за силу духу та витримку.
Читайте також: Герої серед нас: Дмитро Сідельцев з 105 бригади отримав нагороду “За незламність” після двох років російського полону.
