3 листопада до Бережан доправили групу внутрішньо переміщених осіб із Донеччини. 87 переселенців розмістили у місцевій школі, а далі планували звільнити дитсадок і надати їм там прихисток.
Хоча в школі вже й раніше мешкали люди, які змушені були через війну покинути свої міста і села, та цього разу через нове підселення розгорівся скандал. Наступного дня батьки дітей прийшли до міської ради, щоб висловити своє незадоволення ситуацією. Їх обурило передусім те, що учні перебуватимуть під час уроків в одній будівлі з такою кількістю невідомих осіб, що це може складати загрозу. Нагнітило ситуацію те, що деякі переселенці першого ж вечора розпивали в школі спиртні напої, насмітили в коридорі. Збунтувалися й батьки вихованців дитсадка через те, що їхнім дітям доведеться перейти в інший заклад. Напруга зашкалювала.
Після емоційної зустрічі з бережанцями міський голова Ростислав Бортник написав відвертий допис у соцмережі про ситуацію. «НОВА тернопільска газета» розпитала голову Бережанської громади про ситуацію.
— Ростиславе, чому питання поселення внутрішньо переміщених осіб набрало такої гостроти, адже Бережани раніше гостинно приймали людей із зони бойових дій? Чи знайшли якесь компромісне рішення?
— Це все емоції та маніпуляції, насправді проблеми нема — все можна вирішити. Але не треба забувати, що в країні війна, не думати тільки про власну зону комфорту. Наразі внутрішньо переміщених осіб переселяємо в будівлю колишнього обласного дитячого санаторію, яка три роки пустувала. Обласне керівництво дозволило розконсервувати даний об’єкт. Нині облаштовуємо там кімнати, запускаємо теплопостачання, узгоджуємо питання оплати комунальних послуг. Цей санаторій — на балансі обласної ради.
— Нова хвиля переселенців була прогнозованою. Чи влітку ви шукали резервні варіанти житла?
— Ми неодноразово зверталися до обласної ради від початку масштабної війни стосовно приміщення санаторію, але завжди отримували негативний результат. Область розглядала заклад для евакуації дітей, а також для релокації бізнесу. Влітку велися розмови про проведення там літніх таборів для дітей внутрішньо переміщених осіб. Громада хотіла долучитися, розробила програму, але, на жаль, не було позитивної відповіді.
— Ви винесли проблему в публічну площину, соцмережі рясніють емоційними коментарями про ситуацію в Бережанах…
— Це ефект зимової кулі, яка котиться згори… Наша громада прийняла за ці місяці чотири тисячі переселенців, нині у нас залишається трохи більше тисячі. У четвер до нас прибули переселенці, ми зустріли, поселили. Маємо затверджений план відповідно до цивільного захисту на такі потреби. Оскільки у наших навчальних закладах змішана форма навчання, що при певних умовах дозволяє переводити на дистанційку, то ми вправі заселяти в школи внутрішньо переміщених осіб і виконувати розпорядження військової адміністрації. У нас від березня живуть переселенці, навіть на даний час в школі жили до десяти осіб. Все було гаразд. Школа розрахована на тисячу осіб. Переселенці займали окремі класи, сходові клітки між ними і навчальною частиною перегороджені, тобто контакт з учнями мінімальний — хіба десь у коридорі чи в їдальні. Проте цього разу декілька батьків наробили шуму. Ми планували, що переселенці побудуть через вихідні у школі, а далі ми звільнимо один садочок і розмістимо їх там.
Вихованців дитсадка та вихователів хотіли перевести всіх разом в інший заклад. Деякі батьки заявили, що це буде стресом для малечі, що далеко доведеться нести на руках. Розумію це, але завдання батьків — пояснити дітям, що в Україні війна, що в таких маленьких незручностях нема нічого страшного, що вихователі перейдуть разом із ними. У п’ятницю батьки і вихователі дитсадка прийшли під міську раду пікетувати, їх підтримали працівники школи. Почалися маніпуляції про можливих наркоманів серед приїжджих, про можливих прихильників «русского міра»… Інші підхопили хайп.
Не заперечую, що був факт розпивання переселенцями алкоголю, але ми зробили попередження і сподіваємось, що надалі вони будуть дисципліновані. Ці люди приїхали із бахмутського напрямку, жили під обстрілами… У Тернополі вони пройшли перевірку, зокрема, й медичну. Частково у загостренні ситуації є й недопрацювання з боку міської ради. Можливо, не була достатня комунікація. Але нас повідомили про прибуття переселенців і треба було вже приймати рішення. Міська рада, на жаль, не має вільних приміщень комунальних закладів у доброму стані, де можна було б розмістити людей.
— Якщо ближче до зими до нас рушать мешканці областей, де тривають бойові дії, де є проблема із енергоресурсами, чи зможете прийняти?
— Якщо буде наплив, то доведеться навчальним закладам перейти на дистанційну форму навчання, а в приміщеннях поселити переселенців. На вулиці нікого не залишимо. Так, це не ідеальна форма навчання, але в нас не ідеальна ситуація в країні — війна. Розумію, що батьки хвилюються за своїх дітей, але треба зважено підходити до складних викликів сьогодення. Маємо проявляти гуманність.
— Ви написали у Фейсбуці, що забороняєте продаж алкоголю в громаді. Справді?
— Це я дав саркастичний натяк людям, бо і в громаді є любителі алкоголю. Дав сигнал підприємцям, тільки один поцікавився, чи є розпорядження. Як інші збиралися продавати? Щоб бути вимогливими до інших, треба передусім бути вимогливим до себе.
