Вивченням біографій і наукових досягнень вчених, удостоєних Нобелівської премії, Юрій захопився ще в студентські роки. Якось вичитав в енциклопедії, що ізраїльський письменник Шмуель Агнон народився в Бучачі Тернопільської області. З того часу поставив собі за мету зібрати максимально повну інформацію конкретно про лауреатів-вихідців з України. А пізніше вирішив ще й ближче з ними познайомитися, пише “Комсомольская правда в Украине”.
Попросив писати йому українською
– До того часу в живих залишилися лише двоє з п’яти – хімік Роалд Хоффман і фізик Жорж Шарпак. Я написав обидвом, – розповідає Юрій, в минулому економіст, а зараз пенсіонер. – Від імені Шарпака відповіла його секретар – надіслала лист з фотографією вченого і автографом. Жорж, до слова, свого часу пропонував Україні допомогу в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Але наш уряд відмовився, чим глибоко образив лауреата. Коли ж через певний час українці запросили вченого (з якогось іншого приводу) і навіть запропонували взяти його на повне забезпечення на час перебування в Україні, Шарпак відмовився.
А от з Роалдом Хоффманом у Ковалькова зав’язалася дружня переписка. Тим більше, що американець непогано володіє російською (а всього знає шість мов), оскільки в молодості проходив практику в Московському університеті.
– У першому листі я повідомив йому про смерть відомого професора, який листувався з Хоффманом до мене. У нього я і взяв адресу. І вже через тиждень отримав відповідь, – згадує співрозмовник. – Роалд висловив співчуття, а ще попросив писати йому українською – мовляв, мову пам’ятає і розуміє, хоча вільно спілкуватися не може. Україну ж вважає “обітованою землею свого серця”. Так і листуємося досі: я йому пишу українською, він мені відповідає англійською. Листи перекладає донька.
У війну дивом вижив у концтаборі
У Роалда – уродженця Золочева на Львівщині – ще й доля непроста. Народився в єврейській родині. У роки війни Хоффмани потрапили в концтабір. Правдами і неправдами батькові вдалося переправити дружину з маленьким сином на волю, а його самого невдовзі публічно стратили на головній площі Золочева за спробу підняти заколот в таборі.
– Втікачів ховав на горищі школи друг батька Микола Дюк. Потім вони емігрували до Австрії, звідти в США, – продовжує Ковальков. – Зараз Роалд викладає в Корнельському університеті в Нью-Йорку, він відомий учений. До слова, професор живе при вузі, а листи від нього я отримую на фірмових бланках університету.
Одного разу (справа була в 2006-му) лист з Нью-Йорка прийшов, коли дочка Юрія була у від’їзді. Сам він прочитати не зміг і відклав. Але раптом немов відчув важливість повідомлення і пішов до дружининої сестри – вона викладає англійську. І не даремно. Роалд писав, що летить до Львова, на три дні. Пропонував зустрітися.
– Я миттю поїхав до Львова і, на щастя, встиг, – посміхається Ковальков. – Це була така зворушлива зустріч! Ми ніяк не могли наговоритися.
Нобелівський лауреат прибув інкогніто – про його приїзд мало хто знав. Блукав вуличками Золочева, згадував дитинство, відвідав родину свого рятівника Миколи Дюка. Той уже давно помер, але Роалд досі спілкується з його дітьми.
Тоді Юрій запропонував другові виступити з відкритою лекцією у “Львівській політехніці”. Ректорат ідею підтримав і вислав Хоффману офіційне запрошення. І ось у червні цього року вчений знову приїде в Україну.
ДО РЕЧІ
Домігся випуску тематичних марок в Україні
Юрій Ковальков ще й зібрав значну колекцію марок і конвертів, присвячених нобелівській тематиці. З нею не раз отримував нагороди на виставках.
Дуже цікава серія, випущена у Великобританії в 2001 році – до сторіччя започаткування Нобелівської премії. Тоді в світі був справжній бум на такі марки. Марка, присвячена премії в галузі фізики, якщо її потерти, б’є електричним струмом. Та, що з області медицини і фізіології, пахне евкаліптом, “літературна” – з мікродруком, де букви в шість разів дрібніші за макову зернинку і прочитати текст можна лише під мікроскопом.
До слова, Ковальков ініціював випуск нобелівських марок в Україні. Уже в квітні вийде дебютна серія, присвячена першому лауреату-співвітчизнику Іллі Мечникову.
Обговорення