Зірка кінострічки “Кіборги” та серіалу “Спіймати Кайдаша” — актор Роман Ясіновський розповів Суспільному, як знімався один із найдорожчих та наймасштабніших фільмів в історії України — пригодницько-історичний екшн “Довбуш”. А також, як він готувався до ролі опришка та чому його герой, за словами Романа, є дипломатичним містком між Україною і Польщею.
Як тобі було переглядати фільм після всіх подій, які відбулися в Україні за останні півтора року?
Я сприйняв його, як цілісний художній твір, як полотно, яке, як на мене, досить добре заявило про українців. Я вважаю, що фільм “Довбуш” зробить великий внесок в українське кіно. Це фільм про те, що все минає, але та сила, яка є в правді, яка є в честі, яка є у вірі, у всьому українському — вона залишається назавжди.
Розкажи про свою роль опришка. Неочікувано, що опришком є поляк…
Чому неочікувано? Насправді, в той час у ватазі Довбуша був не один поляк. Ми говорили з істориками. Там було багато поляків. Насправді в той час не було такого конкретного поділу на національності. Був поділ на класи перш за все, була класова історія. Були багаті і були бідні. Мій герой є таким дипломатичним містком між Україною і Польщею. Адам стає пліч-о-пліч з українцями і бореться за волю. Він бореться не проти поляків. Це не той фільм, де поляки – погані, а українці – хороші, ні.
Це фільм про те, що в той момент, в тому час польська шляхта будувала замки, жили в розкоші, їх тоді цікавила тільки влада та гроші.
А нас цікавить наша честь, наша гідність і правда, яка є в нас, що ми дійсно на своїй землі.
Мені важко було знайти якісь негативні відгуки чи критику на “Довбуша”. Більше стрічку хвалять, хвалять за гру акторів, масштаб, костюми, локації, операторську роботу, режисерську роботу — все в комплексі. Про твого персонажа знайшла відгук критика Ігора Кромфа про те, що він один з найцікавіших в своєму розвитку. Всередині фільму з ним відбувається зміна.
Мій герой це — розвідник. Він постійно міняє образи, постійно намагається допомогти цій ватазі боротися. Насправді, мого героя теж з самого початку цікавлять гроші, але коли він чує мотивацію Олекси, він змінюється. Він починає розуміти в цей момент, коли Олекса говорить, що “а може справді, я зараз з цими грошима стою, а, що вони мені дають?”. І він вирішує, що буде боротися далі, але вже буде мати конкретнішу ціль. Ціль не просто збагачення, а ціль — об’єднання народу, об’єднання заради добра, честі і справедливості, і правди.
Як ти готувався до ролі? Як відбувалося перетворення в опришка Адама? Як мінімум, довелося відростити волосся…
Ми всі сиділи пів року, нас закрив Санін в підвалі, не випускав і ми відрощували волосся, під пахвами (ред. — сміється).
Ви там всі в чудовій фізичній формі. Ви спеціально працювали над цим для фільму?
Так, звичайно. Історія мого попадання в фільм дуже цікава. Ми поїхали на гастролі в Мюнхен. І там мене побачив один з молодих продюсерів продакшину, який знімав фільм “Довбуш”, на цій виставі. І на наступний день нас везли на екскурсію в замок і він просто до мене підійшов, показав мені розкадровку фільму “Довбуш”, а мені якраз тоді чогось захотілося відпустити вуса, і він каже: “Дивись, це — ти”, не вітаючись, нічого. А потім каже: “Буду знімати фільм такий, я тебе хочу познайомити з Олесем Саніним, бо мені вчора дуже сподобалася твоя вистава”. Я запросив Саніна до себе на цю виставу, він прийшов подивився, після вистави прийшов, сказав: “Ти будеш в мене грати в фільмі “Довбуш””. І після того вже почалася підготовка, це було взимку. Весною він мені сказав, що буду грати поляка, я почав працювати над польською. Це дуже спекотне літо було, важко було бігати.
Коли приїжджаю в Тернопіль, я постійно бігаю навколо ставу.
Чи є якась репліка, яку досі пам’ятаєш? Чи можливо, яка найважче далася чи сцена, яка була найважчою?
У мене в голові декілька вистав, ролей, і я ще пам’ятаю якісь вистави, ролі театральні з мого минулого, які я вже не граю. І з фільмів я можу дозволити собі просто стерти репліки.
Зйомки в горах, там часто змінюється погода та й виходити щодня на знімальний майданчик на висоті 1000-2000 метрів, мабуть, непросто?
Погода нам деколи заважала, звичайно. Були моменти, коли камера відходила на метрів 200-300, ставився довгий об’єктив і нам в рацію кричали: “Хлопці, йдіть!”. Ми йшли під гору. Фізично було важко, бо Олесь не грузив наші торби якимось паперовим начинням. Це був справжній вантаж і ми реально його перли на верх. Але тренування дають своє. Я люблю виклики. В житті я люблю виклики. Так, деколи падаю.
Знімали фільм переважно в Карпатах? На Чорногірському хребті?
Там багато було локацій. І Чорногірський хребет, і Драгобрат, Ясіня.
Але знімали й на Тернопільщині.
Так, в місті Збараж. Це було одна з наймасовіших сцен. У мене тоді не було знімального дня. Це вже було після Карпат. І я приїхав сюди. Так було приємно спостерігати за всіма, як це все відбувається. І розуміти, що ти вже відзнявся. Це вже була одна з останніх сцен.
Дуже приємно, що цей фільм знімався на моїй батьківщині, в Збаражі я бував часто.
Це найдорожчий для України фільм, але якщо глянути на масштаби голівудських фільмів, там має бути сума 100 мільйонів доларів, а не гривень. Україна використала невелику кількість коштів, для такого масштабу кіно і, при цьому, зробила якісний продукт.
Той момент, як боролися українці під Києвом, я був в ці дні під Києвом теж, бачив, як українці бігають з джавелінами і просто роблять фантастичні речі, неймовірні речі. Коли хлопчик маленький запускає, ризикуючи своїм життям, дрон і пересилає координати ЗСУ і розбивається колона росіян. Тобто, українці — це неймовірні люди, які роблять неймовірні речі. І ми ще раз, і ще раз доводимо, що ми — можемо.
Хотіла запитати про тих, хто знімався в фільмі, а з початком повномасштабної війни пішли на війну. Олесь Санін на презентації сказав, що майже всі каскадери на війні. Ти з ними контактуєш?
Я продовжую волонтерити. Я паралельно працюю в Європі, в театрі в Франції. Щоразу, коли я повертаюся звідти, я постійно роблю пост в фейсбуці: “Я в Європі, може потрібно щось привезти, автомобіль”. У мене категорія на вантажний автомобіль, я возив і вантажні автомобілі звідти. Дуже шкода, що є люди, які як Олександр, який займався піротехнікою, він загинув. Всі вибухи, все, що пов’язане з вогнем і піротехнікою в кіно – це був Саша. Для мене це було дуже болісною втратою. Дуже. І таких втрат в мене достатньо вже є.
Чому все-таки варто українцям піти і подивитися цей фільм?
Нам потрібно робити свій продукт. Потрібно шукати гроші в іноземних інвесторів. І потрібно робити справжнє, якісне, українське кіно. Питання до конкурсу насамперед. Потрібно зробити незалежне оцінювання, які це будуть фільми? Не давати гроші там, де я хочу. Рома Ясіновський, який скаже: “Я хочу знімати патріотичне кіно”. Хто я такий? Можливо, я і зніму хороше кіно. Але я повинен захиститися так, щоб комісія не тільки з українських експертів, а й з іноземних експертів, які теж дають гроші, сказали – кльово.
