Йому виповнилося 63 тиждень тому. Ще жити й жити, творити i любити… Останньою пiснею, яку записав спiвак, була посвята загиблим воїнам «Плаче небо». У день, коли не стало Василя Хлистуна, небо плакало i за самим талановитим i популярним артистом… Свiтлої вiчностi, Маестро… Пише 20 хвилин.
11 сiчня Тернопiль прощається iз Заслуженим артистом України Василем Хлистуном, життя якого зупинилося через важку недугу 10 сiчня.
Дуже любив життя i людей
Попрощатися iз вiдомим артистом прийшли сотнi тернополян. Тi, якi добре знали та товаришували роками. I тi, якi не були особисто знайомими, але любили творчiсть артиста.
«20 хвилин» згадують, яким був Василь Хлистун i що запам’ятають про нього земляки.
— Ми зналися ще з 80-х рокiв минулого столiття, — згадує Народний артист України Гриць Драпак. — Ще коли вiн працював на поштi, i там був свiй вокально-iнструментальний ансамбль. Вася там був солiстом. Хто старший, пам’ятає хiт того часу «Якщо чорний кiт дорогу перейде…» То Вася першим переспiвав її українською. I спiвав у чорних окулярах «крапельках». Його вiдтодi кликали Котом.
Василь переспiвав майже всi пiснi Василя Зiнкевича i кожна звучала так, що це був приємний шок, згадує Гриць Драпак.
— Пам’ятаю, не раз разом гастролювали — вiн був неповторним, коли говорив про їду – особливо, коли всi голоднi – так смачно розказував, це була його коронка, родзиночка, аж слинки текли, — згадує Гриць Драпак. — Ми тодi жартували, мовляв, Вася — ти терорист по їдi. Ну де ж так можна?
Вiн був безкорисним. Його не цiкавило, скiльки заплатять за виступ i чи платитимуть взагалi, згадує гуморист. Василь просто виходив i спiвав. Дуже любив людей, хоча нерiдко його самого у вiдповiдь дурили. Але нiколи не тримав образи i завжди був щирим.
— Вiн любив це життя, нiколи нiкому не зробив пiдлостi — не умiв цього, — каже Гриць Драпак. — Прекрасна людина. Наш Васильок, як ми його називали. Нехай спочиває з Богом.
Гриць Драпак згадує, як востаннє навiдував Василя в лiкарнi. Тодi вiн просив вибачення, якщо когось колись у життi образив.
«Менi дух сперло, сльози в очах. Вiн прощався i знав, що вже доходять його останнi днi», — каже Гриць Драпак.
I додає: ще восени Василь виступав. А 2 сiчня, друзi й товаришi вiтали його з Днем народження вже через дружину, бо говорити Василевi було щораз важче. Дуже гiрко i прикро, що так рано пiшов.
Все на позитивi…
Дуже сумно, коли з життя iдуть такi талановитi, непересiчнi люди, як Василь Хлистун, каже спiвачка, телеведуча, народна артистка України Оксана Пекун.
— Скiльки програм, скiльки концертiв ми вiдпрацювали разом – на рiзних сценах, перед рiзною публiкою, — згадує панi Оксана. — I виступати iз ним завжди було легко — все на позитивi, емоцiйному пiднесеннi.
Свого часу планували, аби Василь взяв участь у телепроєктi «Фольк-musiс» на Першому Нацiональному, але, на жаль, тодi щось не склалося. I тепер залишається тiльки шкодувати про це.
— Вiн був добрим, драйвовим, веселим, харизматичним, легким у спiлкуваннi, щирим у дружбi, — каже Оксана Пекун. — Його неможливо було не помiтити в компанiї. Таким Василь Хлистун i залишиться в пам’ятi…
Василь Хлистун – окрема яскрава i добре вiдома багатьом сторiнка музичної бiографiї Тернопiлля, переконана поетеса, ведуча Олена Лайко.
— Людина, яка любила пiсню, любила людей, любила сам процес творення музики, тому пану Василю так щедро вдавалося дiлитися цим – музикою, пiснею, своєю неймовiрною енергетикою та добротою, — каже Олена Лайко. — Згадую, як ми разом якось працювали над його пiснею «Моя кохана (Мила, найдорожча, жадана)».
Пан Василь хотiв зробити її в подарунок для своєї дружини, вже був готовий текст, а мене попросив тiльки дещо пiдправити в приспiвi. Саме тодi я вiдкрила його для себе, як романтика, для якого любов, турбота, нiжнi почуття, в життi є дуже важливими. I вiдтодi сприймала його завжди саме таким – свiтлим, щасливим, сповненим любовi до коханої людини, до життя, до людей… Спочивайте з Богом, Маестро…
Доброта i щира душа
«Сьогоднi душа Василя покинула цей земний шлях i прямує на зустрiч до Господа. Не вiриться i страшно болить… Чоловiк, батько, дiдусь, друг — доброта i щира душа! Для нас, його колег та друзiв, вiн назавжди залишиться в пам’ятi, як людина з великим серцем, яка завжди була готова допомогти, поспiвчувати, пiдтримати, щиро обiйняти», — написали у Великоберезовицькiй громадi.
Голова Великогаївської громади Олег Кохман опублiкував у соцмережах останнє фото, коли Василь Хлистун виступав на фестивалi у Великих Гаях.
«Це було 6 жовтня 2024 р., — згадує Олег Кохман. — Завжди усмiхнений, повен жаги до життя, оптимiст та волонтер — таким ми запам’ятаємо Василя Петровича. Його вiдомий хiт «Хлопцi, будем жити» спiвали вiд малого до великого. I спiватимуть, бо памʼять про великого маестро Тернопiльщини — назавжди у наших серцях. Великогаївська громада сьогоднi сумує разом iз великою родиною, друзями сцени та усiма, хто знав, любив та шанував Василя Хлистуна. Щирi спiвчуття дружинi, дiтям, онукам. Вiчна памʼять Василю Петровичу!».
У соцмережах — багато спогадiв, слiв спiвчуття i болю.
Микола Василечко
Сьогоднi ми втратили надзвичайно талановиту людину – вiдiйшов у вiчнiсть Василь Хлистун. Його голос торкався найглибших струн нашої душi, а творчiсть залишиться назавжди, нагадуючи про щирiсть i велич української пiснi.
Окрiм того, що Василь був видатним спiваком, вiн був чуйним i щирим другом. Людиною, яка завжди знаходила час вислухати, пiдтримати в складну хвилину, дати мудру пораду або просто поговорити про життєвi труднощi. Його доброта та людянiсть залишили глибокий слiд у наших серцях.
Нам дуже бракуватиме його. Спочивай з миром, друже. Земля тобi пухом! Вiчна пам’ять…
Вiддiл культури Великоберезовицької селищної ради
Наш Василь Петрович, наш Василь, наш Василько,наш Васильок, завжди нiжно iз теплотою ми називали нашого соловейка, автора та виконавця хiта «Хлопцi будем жити», Заслуженого артиста України, вiдомого Тернопiльського спiвака Василя Хлистуна. Його душа покинула цей земний шлях i прямує на зустрiч до Господа. Не вiриться i страшно болить … Чоловiк, батько, дiдусь, друг — доброта i щира душа!
Для нас, його колег та друзiв вiн назавжди залишиться в пам’ятi, як Людина з великим серцем, яка завжди була готова допомогти, поспiвчувати, пiдтримати, щиро обiйняти .
Важка хвороба забрала його у родини i у нас, друзiв та колег дуже швидко. Боляче, жаль, сум i сльози… Бракує слiв….
Не почуємо ми вже голосу, не почуємо його вiдомих хiтiв, не буде заряджаючої енергiї, щирої посмiшки та обiймiв нашого Василя Петровича. Дякуємо тобi за все. Лети, наш дорогий. Хай Отець Небесний прийме твою душу в свої обiйми i поселить у царствi небесному, де праведнi спочивають. Нехай добрий, свiтлий спомин про Василя Хлистуна назавжди залишиться у серцях рiдних, колег та усiх, хто його знав, любив та шанував.
Адресуємо слова глибокого спiвчуття родинi та близьким. Спiвчуваємо та сумуємо разом iз вами.
Lyda Ostrovska
Шокована звiсткою… Голос Тернопiлля. Знала його 20-рiчним. Скiльки радiопрограм ми з ним записали. Разом зустрiчали 2022 рiк. Вiтала його з прем’єрними пiснями на слова Iвана Кушнiра. Вiн безмежно талановитий… Хлопцi, iдемо, боротися будемо! Пiшов Олег, пiшов Василь… Вiдлiтають у вирiй нашi хлопцi. А може вони знають щось бiльше за нас, може там краще. Нiчого вiчного немає. Лише пам’ять наша i музика… Слово… Сумно. Дуже сумно.
Наталка Андрушко
Василь Хлистун… Навiть не знаю, скiльки ми знайомi. Були…
2007 рiк. Василь прийшов до нас у студiю з презентацiєю нового альбому «Хлопцi, будем житии». Iз властивою йому безпосереднiстю розказав iсторiю пiснi, текст якої належить Wiacheslaw Zhyla, аранжування Сергiя Родька. Це було весело, бо Василь iншим бути не мiг.
Пiснi судилося стати суперхiтом. Довгi 11 рокiв вона крiпить дух наших бiйцiв. Спiвак вкладав у неї всю свою неймовiрну потужну енергетику. I згорiв…
Свiтла пам’ять Тобi, свiтлий чоловiче.
Бiографiчна довiдка
Василь Хлистун народився 2 сiчня 1962 року у селi Криве Тернопiльської областi. Ще у ранньому дитинствi втратив батька. Змалечку захоплювався музикою, вчився грати на слух. Свою першу пiсню «Сиджу я край вiконечка» вiн зiграв на гармошцi. Згодом почав виступати з сiльськими музикантами у мiсцевому клубi й на весiллях.
Крiм музики, Василь також захоплювався волейболом i настiльним тенiсом, любив малювати.
Хлистун здобув фах столяра у Пiдволочиському ПТУ № 4, потiм працював на меблевiй фабрицi. Пройшов службу в армiї.
Василь кiлька рокiв спiвав у Скалатському будинку культури, хоч по документах був там «сантехнiком». У 90-х роках став учасником ансамблю «Осокори» вiд Укртелекому.
Музичну освiту артист здобув у Теребовлянському вищому училищi культури, яке закiнчив у 2009 роцi. Пiсля цього почав працювати концертмейстером у Тернопiльському районному Будинку культури, був керiвником народної аматорської музичної студiї «Музична скриня».
Василь Хлистун iнодi виступав на весiллях у складi гурту «Загребелля» i «Настасiвськi музиканти». Також гастролював у Бельгiї, Люксембурзi, Нiмеччинi, Польщi, Францiї. У 2006-07 роках давав сольнi концерти. У 2016 роцi отримав звання Заслужений артист України.
Найбiльшу славу артист здобув завдяки авторськiй пiснi на слова В’ячеслава Жили «Хлопцi, будемо жити». У 2006 роцi Хлистун випустив однойменний компакт-диск. А у наступнi роки видав «Вся любов земная», «Подаруй менi любов», «Українки – найчарiвнiшi дiвчата».
Останньою пiснею артиста стала «Плаче небо», яку вiн присвятив полеглим воїнам.
Світла пам’ять чудовій людині!
Раніше ми писали про те, що пішов з життя Василь Хлистун: Тернопіль прощається з талановитим співаком і доброю людиною.
Пішов з життя Василь Хлистун: Тернопіль прощається з талановитим співаком і доброю людиною
Обговорення