У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї презентували унікальну колекцію великодніх рушників, частина з яких була створена понад століття тому. Експозиція, що розгорнута у фойє музею, демонструє понад три десятки оберегів, якими традиційно прикрашали святкові кошики жителі краю. Про це повідомило Суспільне Тернопіль.
Символіка та канони вишивки
Завідувачка відділу фондів музею Галина Завіша пояснює, що великодній рушник завжди вважався особливим оберегом. Традиційно його вишивала господиня на білому домотканому полотні.
Розміри: Класичний рушник мав приблизно 70 см у довжину та 30 см у ширину.
Колір: Вишивка мала займати менше половини полотна. Велика кількість білого кольору символізувала невинність та жертовність.
Елементи: Основними символами були ангели (захист), хрести, кошики з паскою (родючість), писанки (безсмертя) та вербові гілочки (вічне життя).
Найцінніші експонати колекції
Кожен рушник в експозиції має свою історію та територіальну приналежність:
Село Саджівка (Чортківський район): Один із найдавніших експонатів початку XX століття. Вишитий у червоно-чорних тонах, де червоний символізував життя, а чорний — потойбіччя.
Село Токи (Підволочиська громада): Рушник 1935 року з багатим орнаментальним наповненням та релігійною символікою.
Патріотичні мотиви: Рушники 30-х — 40-х років із сіл Плотича та Івачів Долішній виконані у жовто-блакитних кольорах. Навіть за часів відсутності незалежності українці прагнули через вишивку підкреслити свою ідентичність та прагнення до свободи. Один із таких рушників належав родині відомого письменника Петра Тимочка.
Техніки виконання
Більшість музейних експонатів вишиті хрестиком, проте є й рідкісні зразки, оздоблені гладдю. Виставка діятиме впродовж місяця, даючи змогу тернополянам та гостям міста побачити, як змінювалася і зберігалася традиція святкової атрибутики протягом останнього сторіччя.
Фото: Суспільне Тернопіль
