До редакції газети “Місто” надійшов лист від однієї з наших читачок, який публікуємо повністю, без змін. Передбачаючи можливий резонанс і критику позиції авторки, запрошуємо до діалогу також її опонентів, зокрема, самого отця Михайла. Разом із тим, наші журналісти звернулися за коментарем до представників УАПЦ, УПЦ-КП, УПЦ-МП та УГКЦ з приводу піднятої в публікації теми.
Тернопільщину знову планують зробити епіцентром релігійних війн. Здається, саме такий висновок можна зробити із нещодавніх публікацій у мережі. Зокрема, значний розголос серед патріотів отримала публікація тернопільського греко-католицького священика Михайла Забанджали, який представляє себе капеланом «Правого сектору». Пан Забанджала також є адміністратором парафії Успіння Пресвятої Богородиці у Козові, закінчив Тернопільську Вищу духовну семінарію УГКЦ.
Так ось, цей чоловік склав та опублікував на своїй сторінці «Список неповернутих храмів УГКЦ в межах сучасної Тернопільсько-Зборівської архиєпархії». У списку налічується 110 православних храмів тернопільської області, які «неповернуто» УГКЦ. Немає сумнівів у тому, що складаючи такий список, чоловік робив це з надією на те, що в свій час усі «неповернуті» храми стануть «повернутими». Хотілося б поцікавитися автора у його рівні знань історії чи законодавства, бо всі храми належать згаданим парафіям цілком законно, а будь-яка спроба заперечити кожен із таких фактів перш ніж бути оприлюдненим у публічному доступі, повинен бути оскарженим у суді.
Справа у тому, що історично всі всі християнські храми в Україні від часу хрещення Руси-України були православними. І лише після того, як заведена унія з Римом стала зручною не лише для самих зрадників Православ’я з єпископів і священиків, але й для сполячених політиків, бути католиком стало не лише «модно», але й економічно вигідно. Унія з Римом стала, кажучи сучасною мовою зручним «соціальним ліфтом» для багатьох галицьких панів, завівши Україну в т.зв. епоху «Великої руїни».
Окрім того, слід нагадати, що в багатьох випадках прийняття унії відбувалося насильно. А відтак, існують цілі періоди історії наших земель, коли Православних церков на наших теренах не було не тому, що не виявилося православних, а тому, що в православних не було змоги сказати своє слово. Відомим словом «сепаратист» сміливо можна звати найперше тих православних, які зрадили свою віру та прийняли чуже нам папство. У краю панували католики та поляки, які будували собі церкви рукам православних українців.
А ще, давайте згадаємо умови, за яких у власність оо.Василіян перейшла Свято-Успенська Почаївська лавра. До речі, саме її в тому списку чомусь немає. Забув бідолашний про Москву! Першими ворогами для отця-капелана з «Правого сектору» є лише храми Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви – Київського Патріархату. Співпадіння? Не думаю!
Минуло п’ять сотень років із часів страшної трагедії, яку продовжують видавати за велике благо. Берестейська унія поклала початок релігійним війнам і суперечкам між українцями, які приносять користь усім, лише не нам самим. Здавалося б, що міжконфесійні війни відійшли у забуття в далекі дев’яності. Але ж ні. Ворог не спить. Війна триває.
Саме про це буквально вчора заявив архієпископ Євстратій, голова Інформаційного управління Київської патріархії кажучи що:
«В умовах, коли збройна і інформаційна агресія Кремля щодо України виявилася малоефективною, Москва почала діяти на релігійному полі, намагаючись внести розкол і конфлікт у відносини між релігійними громадами країни; елементом цієї технології стали повідомлення про нібито наявний конфлікт на заході України між Московським патріархатом та Українською Греко-католицькою церквою».
Скажемо більше. «Релігійна карта», яка розігрується нині Росією намагається спровокувати конфлікти не лише між УГКЦ та УПЦ-МП, але й між УГКЦ та УАПЦ і УПЦ-КП. І це в той час, коли конфлікти між уніатами та прибічниками Московського Патріархату цілком надумані та награні, міжконфесійні війни між католиками та прибічниками Українських національних церков виглядають цілком реальними. Особливо, якщо знайдуться провокатори, які систематично підливатимуть оливи в вогонь.
Говорячи про відносини православних і греко-католиків, у коментарі виданню “Обозреватель” архієпископ Євтратій також визнав, що “історично вони є непростими”. “За понад чотири століття, які минули з часів Берестейської унії, накопичено багато взаємних звинувачень, образ, пам’ять обтяжена конфліктами”.
У той же час він підкреслив: “Спільними зусиллями і православні, і греко-католики в нинішньому столітті зробили багато для подолання негативних наслідків минулого. І хоча не можна сказати, що вже досягнуто повне порозуміння, зокрема у західних областях України, де традиційно є висока присутність греко-католицьких громад, однак говорити про можливість “релігійної війни” – безпідставно і цілком безвідповідально. Такі заяви можуть робити тільки ті, хто готовий лити воду на млин кремлівської пропаганди і сприяти успіху московської агресії”, – сказав він.
Нам залишається лише запитати отця Михайла: за чиєю підказкою він склав цей список, чому в ньому немає храмів Московського Патріархату, й чи відомо його керуючому єпископу про таку ініціативу. Лише знайшовши правильні відповіді на ці питання ми зможемо збагнути, як ж мету переслідував цей чоловік, запалюючи іскру поруч бочки з порохом.
Україна втомилася від війни. З нас уже досить суперечок, ненависті, чвар і бійок. Досить релігійних воєн за храми. Досить релігійних і псевдо-релігійних провокацій. Досить хрестових походів. Досить із нас священиків, які забувають про те, що їхнє служіння – це проповідь Євангелія, а не впорядкування списку ворогів. Досить із нас духовних сліпих керманичів, які ведуть до ями свою паству. Досить авторитетів, які не можуть передбачити результатів своєї писанини хоча б на кілька кроків наперед. Священиком робить не сутана, а життя з Христом. А капеланом робить не камуфляжна форма, а любов до ближнього. Люди все бачать, все помічають і роблять висновки. Перед ким вилуговується Забанджала?
Марія М, м.Тернопіль,
парафіянка Свято-Троїцького духовного центру.
Від редакції: свої коментарі з приводу теми надсилайте на редакційну пошту: gaz.misto@gmail.com.
