Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті здійснюється згідно з п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) – у складі витрат платника податку (підпункт 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Кодексу).
Облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”, яким визначено, що курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
У податковому обліку позитивне значення курсових різниць, визначене відповідно до п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПКУ, банківською установою включається до складу доходу від операційної діяльності, іншими платниками податку – до складу інших доходів.
Відповідно до положень п. 137.4 ст. 137 ПКУ датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).
Податкові витрати за операціями в іноземній валюті формуються згідно з вимогами пп. “а” пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПКУ та відносяться до інших операційних витрат, які включаються до складу витрат у періоді, в якому вони були здійснені.
Тобто визначені за правилами бухгалтерського обліку курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти для цілей оподаткування податком на прибуток визнаються доходами та/або витратами у звітному періоді їх виникнення відповідно до вимог ПКУ.
Дане роз’яснення надано листом ДФС України від 05.05.2015 р. № 16030/7/99-99-19
Відділ комунікацій
Головного управління ДФС у Тернопільській області
