20 лютого на Тернопільщині запроваджено додаткові заходи під час загальнонаціональної хвилини мовчання о 9:00 ранку. Звичайно, що для таких заходів потрібне як додаткове залучення поліції та й уніфікація зупинок певних маршрутів громадського транспорту. Дуже прикро було спостерігати реакцію деяких водіїв, які сьогодні в буденному поспіху сигналили тим, хто зупинився в траурному мовчанні. Ще болючіше було читати дописи «великих фінансистів», які умудрились порахувати навантаження на бюджет через хвилину Пам’яті.
Ми настільки звикли до війни і до щоденних смертей, що велику ціну наших братів сприймаємо як дріб’язок, що нічого не вартий. Ми почали шукати ворога в кожному, хто в пікселі, почали опускати очі перед військовими, які йдуть нам на зустріч по вулиці, перестали говорити про тих, хто не з нами… Така динаміка пагубна не тільки для Держави, але й для власної совісті і душі, бо рано чи пізно прийдеться подивитись в дзеркало…
Ми маємо розуміти одне: на фронті поняття часу відсутнє, є лише момент між життям і смертю, є біль втрати і є дикий страх, бо смерті не боїться лише дурень. Щоденна хвилина Пам’яті не потрібна нашим воїнам, вона потрібна тим, хто в тилу, тим, хто має можливість жити під синьо-жовтим стягом і спати в теплому ліжку, бо лише через почуття вдячності Людина пов’язана з Богом…
Роман Терлецький
Правник, аналітик
Обговорення