Коли ми говоримо про фемінізм, то найчастіше уявляємо активісток з транспарантами чи Instagram-пости про права жінок. Але є менш очевидна платформа, де точиться боротьба за рівність – Вікіпедія. Так, та сама онлайн-енциклопедія, яку цитують в університетських курсових (хоча викладачі й не радять), стала полем культурного бою за видимість жінок у фольклорі, історії та науці.
З 1 лютого по 31 березня 2025 року в українському розділі Вікіпедії відбувався конкурс «Фемінізм і фольклор 2025». Цей проєкт проводиться щороку в різних мовних версіях енциклопедії, і його мета – додати якомога більше якісних статей про жінок, фемінізм, феміністичні рухи, жіночі постаті у фольклорі різних народів. Цьогоріч в українському конкурсі взяли участь понад 80 авторів. Було створено і доповнено понад 500 статей. Але за цими цифрами – набагато більше: історії забутих жінок, боротьба з тендерною нерівністю в цифровому просторі та купа емоцій.
Фемінізм, але через фольклор
Організатори пояснюють: ідея конкурсу – показати, як у традиційній культурі були представлені жінки, і як це впливає на сучасне сприйняття їхніх ролей. Наприклад, казки, де героїня – пасивна красуня, яку рятує принц. Або народні пісні про дівчину, яка чекає козака. Це не просто ностальгія – це культурні шаблони, які досі транслюються, зокрема і через рекламу.
Ми хочемо, щоб користувачі бачили інші образи жінок: не лише жертв чи берегинь, а й дослідниць, оповідачок, політичних лідерок, – розповідає Ірина Кривуша, координаторка конкурсу в Україні. – Тому статті про жінок у фольклорі – це не лише про минуле, а й про те, як ми бачимо світ сьогодні.
Редагувати – це нескладно. Втягнутися – легко. Вийти – майже неможливо
На відміну від попередніх конкурсів, цього року особливий акцент був на верифікації джерел. Нові учасники отримували онлайн-консультації, і навіть проводилися відкриті вікізустрічі. Я потрапила на одну з них, що відбулася онлайн 10 березня. Було десятеро учасників, кожен з різним бекґраундом. Хтось – філолог, хтось – студентка історичного факультету, а хтось – SMM-ник, який «просто зацікавився фемінізмом у фольклорі».
Я написала статтю про Катерину Сумцову – українську етнографку, яка займалась записами народних пісень, – ділиться учасниця Анастасія, студентка з Києва. – До конкурсу я про неї навіть не чула. А потім зрозуміла, що в нас десятки таких жінок, і про них ні слова в шкільному підручнику.
Трохи цифр, або Чого не вистачає Вікіпедії
Українська Вікіпедія стрімко зростає, але нерівність між статтями про чоловіків і жінок – досі відчутна. За словами активістів WikiGap, на 2024 рік лише близько 17% біографічних статей в українській Вікіпедії були присвячені жінкам.
Це не лише питання гендерного балансу, а й джерело проблем. Адже Вікіпедія часто використовується журналістами, учнями, маркетологами, які потім ретранслюють ці ж стереотипи – у текстах, у сюжетах, навіть у рекламі.
Інформаційна нерівність – це така сама реальна дискримінація, – каже Марія Чорна, редакторка і активістка феміністичного руху. – Якщо в енциклопедії немає жінок- науковиць, то маркетологи з більшою ймовірністю оберуть образ чоловіка як експерта у рекламі, а жінку – як маму, домогосподарку або модель.
Про кого писали найбільше
Цьогоріч багато статей було присвячено саме героїням українського фольклору. Наприклад, популярною темою стали образи мавок, русалок, берегинь – як фольклорних персонажок, так і символів жіночої сили чи магії.
Декілька користувачів присвятили серії статей гуцульському фольклору, зокрема міфам про жінок-чаклунок або знахарок. Це виглядає особливо цікаво в контексті феміністичного погляду на жінку як носійку знання та сили – не лише краси чи любові.
Фемінізм і Вікіпедія – що далі?
В останній тиждень березня на сторінці конкурсу з’явилися результати.
Переможцями стали користувачі з Києва, Харкова, Львова та навіть селища Підгайці. Найактивніші отримали подарунки – брендовану продукцію від Wikimedia та сертифікати.
Але головна перемога – не в сувенірах. Це кілька сотень нових статей про жінок, які тепер може прочитати будь-хто. І, можливо, якась школярка, готуючи реферат, натрапить на історію української етнографки і подумає: «О, може, це теж може бути мій шлях».
P.S. А реклама тут до чого?
Можливо, хтось запитає: а як конкурс у Вікіпедії взагалі пов’язаний із рекламою, якщо дипломна – про гендерні стереотипи в комунікаціях? Дуже просто. Реклама – це дзеркало суспільства. Вона працює з тими образами, які вже існують у культурі, підсвічує їх, підсилює й продає нам у вигляді знайомих шаблонів. Якщо у фольклорі жінки постають переважно як пасивні красуні, берегині, жертви чи допоміжні персонажі, то рекламні кампанії знову і знову відтворюють ці наративи: жінка як хранителька дому, як об’єкт захоплення, як мати або муза – але не як діячка, творчиня чи експертка.
Це не випадковість – це результат інформаційного середовища, в якому ми живемо. Якщо в енциклопедіях немає статей про жінок-науковиць, інженерок, революціонерок, то вони не потрапляють у поле зору рекламників, продюсерів, креативних команд. Натомість – повторюється те, що вже “зрозуміле” аудиторії, те, що вже було: стереотипи.
Конкурс «Фемінізм і фольклор» змінює саме це середовище. Він розширює уявлення про жіночі ролі, вводить у публічний дискурс нові імена й нові історії. А отже – дає нові моделі для наслідування і нові можливості для рекламної комунікації. Бо реклама починається не з камери чи білборда, а з того, що є в нашій голові. І якщо ми наповнимо інформаційне поле більш різноманітними жіночими образами – зміниться і реклама, і сприйняття жінок у ній.
Анастасія Сирота,
студентка ПВНЗ «Київський університет культури».
