Завдяки тому, що українці «на хайпі» проголосували за актора розмовного жанру, і він отримав монобільшість у Верховній раді, їм вдалося провести Закон про продаж землі через парламент. Спершу діяв «полегшений» варіант: купівля до 200 гектарів фізичними особами–громадянам України.
З 1 січня 2024 року передбачається продаж української землі іноземцям. Риторичне питання: чи зберігатимуть вони українське село як колиску й основу української ідентичності?
На сьогодні в селах є :
а) Дрібні фермери, які обробляють від 5 до 200 гектарів землі. То є куркулі в хорошому сенсі слова, котрі зазвичай ще й живуть у селах. Працьовита складова українського села.
б) Середні фермери. Обробляють від 200 до 2000 гектарів землі. Допомагають школам, дитсадочкам, культурним закладам, вирішують побутові проблеми людей. Переважно теж тримають зв’язок з селом.
в) Так звані агрохолдинги, банк землі яких починається від 25 тисяч гектарів і більше. Зазвичай їх офіси містяться у міських агломераціях – Києві, Дніпрі тощо. Здебільшого, за деякими виключеннями, до села вони байдужі. Не живуть бідами і проблемами цих населених пунктів. Просто ведуть активний бізнес.
Але ж переважно землю обробляють дрібні й середні фермери. З 24 лютого 2022 року в Україні розпочався широкомасштабний наступ московитів. Усі українці (по духу і по крові) докладаються до Перемоги України. Фермери купляють квадрокоптери, тепловізори, автівки, форму, постачають воїнам продукти. Значну частину прибутку українські фермери спрямовують на нашу Перемогу.
Але ситуація суттєво погіршилася. Оскільки Чорне море контролюється московитським недофлотом, то ціни на збіжжя у світі рвонули вгору, а ціни в Україні впали. І тут нинішня влада суттєво «попрацювала». Мало того, що в порти Одеси й Миколаєва заходять небагато суден, то чиновники ще й запровадили підконтрольні собі «фірми-прокладки», через які експортують зерно. Тобто за безцінь купують збіжжя в українських фермерів, демпінгують на зовнішніх ринках, але маржа їхня збільшилася порівняно з довоєнною. Мало того, що європейські країни звинувачують ці «прокладки» у демпінгу і тому забороняють постачання аграрної продукції на європейський ринок, то вони ще завдають збитків українським фермерам.
Наразі ціна тони пшениці – близько 6 тисяч грн. До широкої війни при курсі долара 28 грн – була 8 тисяч грн. На зовнішніх ринках у євро й доларах ціна пшениці зросла від 180-200 доларів – до 330 євро за тону. А в Україні ж «фірмачі» скуповують пшеницю за 150 євро за тону. А ще фермеру потрібно доправити зерно до порту чи на європейський кордон. Якщо є свій транспорт – це обійдеться в 1000 гривень, а якщо найняти – то 2500 тисяч грн за тону. Тобто український фермер за вирощену тону пшениці отримує 4-5 тисяч грн. А собівартість при нинішніх цінах насіння, гербіцидів, міндобрива – 7 тис грн. Тобто фермери продають пшеницю собі у збиток: на кожній тоні втрачають 1-2 тисячі гривень.
Так само з соняшником. Перед війною соняшник продавали по 20-22 тисячі грн за тону. Ще минулоріч соняшник коштував 17 тис грн за тону, потім – 15, а зараз -12 тисяч грн за тону. Тобто нині продають удвічі дешевше, ніж до війни. При тому, що курс гривні виріс на 60%.
Відтак накопичення, які були у дрібного і середнього фермерів, вони частково віддають на фронт та покривають збитки від господарювання.
Якщо ми дбаємо про утвердження української національної ідентичності, то маємо зберегти українське село. Для цього потрібна Державна Програма розвитку села.
«Бойове братерство України» має програму відновлення українського села на нових культурних, соціальних, економічних засадах. Коли в селі буде робота, гідна зарплата, коли буде сформовано прошарок сільської еліти, тоді й сільські школи наповняться дітьми.
Треба створити умови і можливості, щоб в українському селі могли і хотіли залишатися молоді люди, котрі хочуть бути ближчими до землі, босоніж пройти по росі та чути спів соловейка. Це можуть бути й «айтішники», науковці.
Мається на увазі українське село як колиска національної ідентичності 21 століття. Модель цього села у «ББУ» є. Ми чітко знаємо: за 5-10 років українське село можна відродити на супернових засадах.
За умови, що іноземці не скуплять українську землю починаючи з 1 січня 2024 року.
Приєднуйтеся до підписантів петиції!
