Місцеві господарі кажуть, що цьогоріч надзвичайно швидко поспіли ягоди — у травні, раніше починали червоніти на початку червня, тому швидше закінчать плодоносити. На врожай не скаржаться, везуть на ринки повні відра смачних ягід, єдине — через посуху в багатьох на городах «вигоріли» корчі полуниці.
У «полуничних» селах на Кременеччині — Будках, Лідихові, Лосятині — саме гаряча пора збору ягід. Ще тиждень-другий і сезон полуниць завершиться. Місцеві господарі кажуть, що цьогоріч надзвичайно швидко поспіли ягоди — у травні, раніше починали червоніти на початку червня, тому швидше закінчать плодоносити. На врожай не скаржаться, везуть на ринки повні відра смачних ягід, єдине — через посуху в багатьох на городах «вигоріли» корчі полуниці.
Полуниця в селах за Почаєвом не переводиться вже більш як півстоліття. Хоча чотири роки тому полуничні плантації мало не витіснили малинники. А все через удвічі вищу на той час ціну. Та недовго тішилися селяни — за рік-другий перекупники перестали щедритися, тож нині полуниця знову в фаворі.
Сорти полуниць — від Вінниці до Галіції
З досвітку Наталя та Дмитро Кошілі з села Лідихів збирають полуниці, продати треба того ж дня або наступного, інакше — пропаде. Під час сезону їм нема коли голову підняти — тільки корчі, тільки червоно. Разом із ними на плантаціях доньки, а ще — батьки. Родина вирощує більш як на 20 сотих полуниці та на 15 сотих — малину.
— У Лідихові з давніх-давен вирощували полуницю, оскільки маємо сприятливі для цього ґрунти та клімат. Брат пробував вирощувати на Підволочищині, але там так не родять. Тепер у нас ще додалася малина: закінчаться одні ягоди — починаються інші, — розповідає пані Наталя. — Свого часу в нашому селі був переробний цех, приїжджали вантажівки, збирали у діжки полуниці і везли на заводи. Наприкінці 80-их років у Лідихові встановили каркас для будівництва плодопереробного заводу, але в 90-их усе занепало. Люди почали відкривати шляхи на ринки, возити врожай до Тернополя, Львова, Золочева, Червонограда. Тоді у нас були поширені сорти полуниці Вінниця, Київська, ягоди яких дуже смачні. Нині господарі стараються поновлювати полуничні плантації сучасними сортами. Серед ранніх — Полка, Хоней, Ельсанта, пізніх — Сирія, Роксана, Дукат, Галіція. Деякі нові сорти односельці привезли до села із Польщі, деякі — замовляють через інтернет, а дехто навіть із насіння зумів виростити саджанці.
Малина: з 50 до 12 гривень за кілограм
— У перші роки, коли у селі почали вирощувати малину, ціна на ягоди була досить привабливою — 50 гривень за кілограм. Односельці навіть знищували насадження полуниць, натомість садили кущі малини, — продовжує мешканка Лідихова. — Виглядало, що це дуже прибутковий бізнес, бо, скажімо, для вирощування зернових потрібні солярка, міндобрива, захист від шкідників, а малина, як і полуниця, потребує лише фізичної праці. Але дуже швидко перекупники збили ціну до мінімуму, торік за кілограм платили лише 12-14 гривень. Власне, тому нині у селах знову повертаються до вирощування полуниць.
Малинниками наші люди «заразилися» від поляків. У скрутні роки шукали більшу копійку за кордоном, то й побачили, як там вирощують ягоди, і перейняли певні навики. Але поляки зосереджуються на якомусь одному напрямку: або доглядають сад, або вирощують зернові, або — овочі чи ягоди. А у нас що? Попри полуницю чи малину ще треба картоплю та грядки обсапати, худобу погодувати, їсти наварити, попрати, та ще й роботу пильнувати. Раніше ми на своєму городі, крім усього, ще сіяли по 50 сотих цукрових буряків, та коли закрили Кременецький цукровий завод, припинили вирощувати.
Деякі родини у Лідихові мають гектари полуниць, наймають працівників для збору врожаю. На сезонні роботи до нашого села приїжджають мешканці Рівненщини, з якою межуємо. Отримують платню робітники за годину праці або за кількість зібраних ягід. Хоча сусідня область лише за кілька кілометрів від Лідихова, але там вже полуниці не вирощують, тільки за малину недавно взялися. Оскільки останнім часом у нашому краї випадає мало дощів, то багато хто із односельців встановлює крапельне зрошування на полях — тягнуть воду зі свердловин. Добре политі рослини родять великі смачні ягоди.
Полуниці скуповує ROSHEN?
— У нашому селі є приймальний пункт, посередники постачають ягоди на великі переробні підприємства. Приїжджають під хату і забирають врожай, це зручно, але не завжди вони пропонують адекватну ціну, — зазначає пані Наталя. — Так, минулих вихідних після обіду заледве давали 10 гривень за кілограм. Це, звісно, мало. Найвища ціна, за яку цьогоріч перекупники приймали полуницю, це 25 гривень за кілограм. На ринку кілограм полуниці коштує близько 35 гривень.
Не знаємо, з якими саме підприємствами посередник уклав угоду на постачання ягід з Лідихова. А ось мешканці сусіднього Лосятина розповідають, що здають полуниці через посередника на Вінницьку кондитерська фабрику ROSHEN. У їхньому селі є збірний пункт, куди на «оглядини» приїжджали навіть поляки. Замовники ягід для мешканців Лосятина проводять навчальні семінари, на яких розповідають про новітні технології вирощування культури, про підвищення родючості. Так, люди знають, що між рядками доцільно залишати відстань 60 см. Чим рідші корчі — тим кращі ягоди. А ще важливе зрошування.
Наше село небідне, біля кожної оселі — автівка, тому ті, хто має час, везуть урожай на ринок, бо там можна продати дорожче. У нас вдома не надто великі площі полуниць, тому стараємося не обробляти їх хімічними препаратами, хіба що конче треба від шкідників чи гнилі. Що б там не казали, але полуниці вигідніше вирощувати, бо сезон триває два-три тижні, а з малиною треба навозитися від липня аж до морозів. Восени плануємо з чоловіком переорати малинник і перейти на вирощування полуниць. Деякі мешканці Лідихова замість того, щоб вирощувати ягоди на своїх городах, їдуть на трускавки до Польщі. Одна знайома розповіла, що цьогоріч у сусідній країні високий врожай полуниць, тому господарі-поляки пропонують достойну зарплатню — за день жінка має 1400 гривень. А в Україні з 10 сотих полуниці можна заробити за сезон більше 20 тис. гривень. Але всюди треба важко працювати. Урожай полуниць та доходи від ягідного бізнесу залежать він багатьох чинників, бували роки, що навіть половина врожаю пропадала, якщо була надто дощова погода.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
