Ще рік тому атака 30 дронів за одну ніч здавалася винятком. Сьогодні Росія насичує небо України сотнями безпілотників. 25 травня Кремль здійснив, за його словами, «масований удар» по українських містах: зафіксовано 298 дронів — імовірно, це рекорд. Тієї ж ночі було випущено ще й 69 ракет. Україна знову опинилася перед невідомістю: якщо перемовини про припинення вогню зазнають краху (а це дуже ймовірно), підрозділам ППО доведеться економити ракети-перехоплювачі. Більше російських ракет і дронів прориватиметься вглиб країни, вражаючи міста, села та критичну інфраструктуру.
На початку року Росія суттєво активізувала повітряну війну (див. графік у The Economist), змінивши і техніку: тепер у центрі — балістичні ракети (багато з яких надходить із Північної Кореї) та вдосконалені дрони Shahed. Балістичні ракети надзвичайно складно перехопити через їхню швидкість — ефективно протистояти їм може лише американська система Patriot PAC-3, запаси якої в Україні обмежені. Дрони Shahed вже мають шосту модифікацію і використовують машинне навчання, щоб уражати навіть добре захищені цілі, як-от Київ. 24 травня кілька з них завдали пошкоджень у північних районах столиці. А два тижні тому один Shahed із термобаричною бойовою частиною пробив торговий центр, вибивши вікна за 300 метрів. Того ж тижня інший дрон із касетними боєприпасами вразив полігон на околиці Києва.
Головний виклик для українських розрахунків ППО — це масовість атак. Якщо минулого року Росія виробляла близько 300 Shahed на місяць, то тепер — стільки ж за три дні. За даними ГУР, РФ планує підняти виробництво до 500 одиниць на день, тобто потенційно готуються атаки роєм по 1000 дронів. Авіаексперт Костянтин Криволап застерігає: це, можливо, перебільшення, бо російська оборонка часто бреше у звітах. «Але зрозуміло, що кількість суттєво зросте». Навіть якщо фронт на сході вдасться стабілізувати, небезпека з неба тільки посилюватиметься.
У таємній лабораторії в Києві інженери розбирають залишки ворожого Shahed. Усі уламки зібрані з місць ударів — ретельно вивчаються. Завдання — зрозуміти слабкі й сильні сторони ворожої техніки, щоби, якщо можна, адаптувати щось для власного використання. Робота не зупиняється навіть попри надії на перемовини: Росія вдосконалює свої дрони, а українська ППО стикається з новими труднощами — браком ракет, новими тактиками ворога і політичною байдужістю США.
Інженери особливо занепокоєні новими системами управління дронами. Вони стверджують, що останні моделі не реагують на засоби РЕБ, бо вже не покладаються на GPS. Їх веде штучний інтелект, а сигнал надходить через українські мобільні й інтернет-мережі. Усередині одного з дронів вони нібито знайшли записку — можливо, від симпатизуючого російського інженера — де натякалося, що дрони управляються через ботів у Telegram, а оператори отримують дані й відео в реальному часі.
Ще недавно на полювання за дронами виходили мобільні екіпажі зі стрілецькою зброєю, ПЗРК і зенітками. Але зараз, за словами полковника Дениса Смажного, дрони уникають їх: вони спочатку летять низько, а підлітаючи до міст — різко піднімаються на 2–2,5 км, де легке озброєння вже безсиле. Україна почала використовувати гелікоптери, F-16 і перехоплювачі-дрони — і вже є позитивні результати. За словами високопосадовця, навколо Києва збивають до 95% дронів. Але ті 5%, що прориваються — завдають великих руйнувань.
Україна ще має шанси боротися з дронами й крилатими ракетами. Але з балістичними — ситуація значно гірша. У світі небагато систем здатні протистояти такій загрозі. Практично монополію має система Patriot, і в Україні наразі щонайменше 8 батарей — деякі з них постійно на ремонті після боїв.
Їхні розрахунки демонструють вражаючу майстерність. З весни 2023-го збито понад 150 балістичних ракет. Але ці системи зосереджені переважно навколо Києва. Президент Володимир Зеленський заявив: Україні потрібно щонайменше ще десять таких систем і запаси ракет PAC-3 — і країна готова платити будь-яку ціну, імовірно за рахунок європейської допомоги. Білий дім поки що уникає прямої відповіді.
Проблема в тому, що Україна вже не є пріоритетом для адміністрації Байдена — лише один з багатьох клієнтів на ринку озброєння, що розділяє увагу США, особливо з урахуванням зростаючого інтересу до Тихоокеанського регіону. Lockheed Martin виробляє лише 650 ракет на рік — це на 100 менше, ніж очікувана кількість балістичних ракет у РФ. Один український урядовець припускає, що в Росії вже є запас у 500 таких ракет. А для перехоплення однієї з них потрібно дві PAC-3.
Для яструбів у команді Дональда Трампа кожна ракета, відправлена в Україну — це одна ракета менше для Азії. І навіть якщо до влади прийде більш дружня до України адміністрація, протистояти постійній загрозі буде важко. Україна просить дозвіл виробляти ракети PAC-3 за ліцензією, але це малоймовірно. Виробництво планують розпочати в Німеччині — не раніше кінця 2026 року. Інші проєкти також мають віддалені перспективи.
Україна, ймовірно, муситиме розробити стратегію виживання, що поєднує оборону з наступом. «Ми повинні знищувати російські пускові комплекси, заводи й склади», — каже Криволап. — «Не варто тішити себе ілюзіями».
