“Майстер-клас від Наталії Сумської – Як обнулити свій рейтинг за 10 хвилин” – це пише у Фейсбуці, людина, яка у мене в друзях. Жінка з чудового міста на заході України, з вищою освітою, з патріотичною душею…
У мене просто обірвалося щось усередині після цих слів… Українці, брати мої і сестри, – які ж ви буваєте жалюгідні і дрібні душею, коли прикре непорозуміння “обнуляє” для вас авторитет однієі з найкращих, найхаризматичніших актрис України, яка зіграла безліч класичних ролей на сцені театру Франка. Яка сьогодні виховує чудове покоління молодих артистів, які її заслужено боготворять! Яка ніколи не переставала чути голос власного серця, тоді як інші актори шукали слави та визнання і танули від московських гонорарів.
Ви зараз плюнули в душу всій справжній українській еліті – не дутій і пригодованій олігархічним телебаченням, а тій, яка творить, бо живе, а живе, тому що творить!
Що ж ви робите! У нас і так залишилися лічені ососбистості, на яких варто рівнятися нашій молоді, наступним поколінням, бо саме вони і є еталоном українськості. Можливо, вони не такі одіозні і вилизані, як нинішні зірки, над якими перед телеефірами годинами чаклують візажисти і гримери. їх не піарять топові телеканали і не тягають на ефіри модні блогери, які хочуть чути про скандали, подружні зради та інтимні подробиці шлюбів. Але вони – справжні! Не фальшиві і не куплені ніким. Вони належать лише собі, бо їх не контролюють жодні олігархи, відповідно вони не є нічиїми агентами впливу.
Але ж при цьому у нас на кожному кроці – з кожної інфопомийки регулярно в спину летить таким людям усіляке лайно – не так сказав, не так посміхнувся, не тому руку потис… А ви в якості корисних ідіотів підхоплюєте і шерите в мережі такі думки. Що в вас в цей момент говорить? Злість? Заздрість. Бажання самоствердитись за рахунок знецінення когось? Але ви це робите регулярно – і вас таких стає все більше і більше! І це більше несила чути, несила терпіти, несила жити із цим. Ви, українці, стоїте над прірвою, за крок до знищення держави – але навіть це вас не зупиняє і нічому не вчить!
Та ви хоч пам”ятаєте, що з цього приводу сказав Ісус: “хто без гріха – хай перший кине камінь”. А ви кидаєтесь камінням у своїх найкращих, не прощаючи їм нічого – ані дрібних помилок, ані навіть обмовок. Де ваша людяність, українці? Чому ви бачите смітинку в чужому оці, а у своєму не помічаєте колоди? Хіба ви любите ближнього? Що це за патріотизм такий – з лютими очима і оскалом звіра? Камо грядеши?! Куди ви йдете, українці, дружними рядами? Адже цією широкою дорогою ви прийдете тільки в одне місце!
Я розлючений і обурений до сліз, тому я кажу вам усю правду…
Отямтеся! Прикусіть свої язики!
Анатолій Матвійчук
