В історії древнього Збаража є ще чимало таємничих сторінок, прочитати які вважають справою своєї честі науковці. Одна з таких «білих плям» — доля останнього співвласника міста Еміля Явеця. Збараж перейшов у його володіння близько 1908 року. Майже три десятиліття Еміль управляв містом з молодшим братом Якубом, з 1928-ого по 1934 рік обирався бургомістром і передчасно помер з приходом на Західну Україну «світлих визволителів».
По крупицях збирає інформацію про родину Явеців старший науковий співробітник науково-дослідного відділу національного заповідника «Замки Тернопілля» Руслан Підставка. За його словами, Еміль Явець володів 170 моргами поля, 240 моргами лісу, двома водяними млинами, пивзаводом, та у 1937 році через заборгованість перед банком і приватними особами в сумі 170 тисяч злотих змушений був здати маєток в оренду місцевим купцям Шулеру та Пудлицю. У 1939 році Еміль Явець був заарештований НКВС.
— Справа Еміля на 15 аркушах паперу, газетні вирізки про його дорадянську діяльність зберігаються в архіві управління обласного СБУ і досі «страшно» засекречені, — розповів Руслан Підставка. — Мені показали лише кілька аркушів. Цікаво, що «визволителі», прийшовши на Галичину 17 вересня 1939 року, звинуватили Еміля Явеця в антирадянській агітації та пропаганді вже через шість днів, 23 вересня. Зрозуміло, що справу сфабрикували, бо залишити на волі таку «шишку» москалі не могли. За офіційною версією, Еміль помер 15 січня 1940 року від серцевого нападу у внутрішній тюрмі НКВС Тернопільської області. Сам помер чи «помогли» — невідомо. До слова, у Книзі пам’яті репресованих немає згадки про Еміля Явеця, хоча фактично він є репресованим. За відсутністю складу злочину, наприкінці 90-х років минулого століття, його реабілітували…
В архіві СБУ Руслану Підставці вдалося дізнатися, що, за свідченнями допитаних НКВС найманих осіб, котрі працювали у братів Явеців, Еміль, зокрема, добре ставився до них, незалежно від віросповідання чи національної приналежності.
Досі зберігаються в архіві конфісковані особисті речі колишнього бургомістра – зокрема, годинник. Отримати їх мають право родичі покійного, проте досі ніхто з них такої ініціативи не проявив.
— Я міг би отримати речі за дорученням родичів, написав їм запит про це, але відповіді поки немає, — продовжує Руслан Підставка. — Натомість моє дослідження поповнилося раритетними фото з сімейного архіву Явеців. Передав світлини родич Явеців, Вітольд Федорович-Яцковський, правнук Яна Федоровича, нащадка Івана Федоровича-Яцковського – відомого як Федоренко, який був полковником армії Б. Хмельницького, учасником облоги Збаража 1649 року. Завдяки пану Вітольду ми тепер знаємо, як виглядав Еміль Явець та окремі члени його родини. Знаємо, що донька Еміля Анеля мешкала у Англії, син Йозеф – у Франції, де нині живе його донька Марія-Ірена. Молодший брат, Якуб, та його діти, Йосип та Ядвіга, теж проживали у Франції. Якуб загинув під час Варшавського повстання 1944 року…
Руслан Підставка додав, що сім’я Еміля Явеця жила в особняку біля Збаразького замку. Еміль захоплювався конярством, не ходив до синагоги, бо був ополяченим євреєм. Навіть ця скупа інформація проливає краплину світла на життя і діяльність заможних представників Збаража початку XX століття.
На завершення розмови збаразький науковець процитував фрагмент одного з листів Вітольда Федоровича-Яцковського: «Ця цікава історія варта нагадування і використання, що більше наші братні, але такі трагічно досвідчені, народи об’єднує, ніж ділить!».
Світлана Ліщук.
На фото: останній бургомістр Збаража Еміль Явець
2 – Еміль на кінній прогулянці
