Як розповісти дитині про великих українців 20 століття так, щоб було цікаво і хотілося їх наслідувати? Перетворити офіційну історію на захопливу гру, а Степана Бандеру, Романа Шухевича, Ярослава Стецька зробити її героями. І йдеться не тільки про модні інтернет-ігри, дитина потребує руху і контактів з однолітками – тому працюють і теренівки, вишколи, табори. Про все це знає Олег Вітвіцький, кандидат історичних наук, письменник та голова Тернопільської обласної організації Української Галицької Партії.
Національно-патріотичне виховання він вважає базовим та пріоритетним напрямком і державної політики, і власною місією. “Сформувавши дієве покоління справжніх патріотів, – наголошує пан Олег, – ми отримаємо шанс на стабільний рух вперед з чітким україноцентричним вектором, без політичних та економічних потрясінь”.
Ми перетворюємо битви з підручників на справжні квести. Після завершення визвольних змагань 1920-х років на Галичині сформувався культ Героїв: Січових Стрільців та вояків УГА. Згодом героїчну естафету перейняла легендарна Організація Українських Націоналістів. Для нас це вже історія, про яку діти вперше дізнаються на сторінках підручників. Ще на початку 2000-их років ми вирішили розширити формат популяризації історії національно-визвольної боротьби серед школярів та молоді. Тому разом із активістами Молодіжного Націоналістичного Конгресу ми перетворили битви з підручників на справжні квести. Наприклад, історію найвідомішого в історії УПА Гурбинського бою – на теренову гру “Гурби-Антонівці”. З 2003 року вона щороку проводиться на всеукраїнському рівні. А ще є “Легенда УПА”, “Джура” багато інших заходів у новітньому форматі.
В основі цих всіх ігор – реальні постаті, які своїм подвигом, своїм життям можуть бути прикладом для дітей. Наприклад, нещодавно у моєму рідному селі Застіноче, що на Теребовлянщині, ми відзначали 90-річчя зв’язкової УПА Ганни Снігур – надзвичайно світлої і скромної людини. А як розповісти її історію дітям? Якщо зробити це у доступній, ігровій формі, то дитина запам’ятає її чин на все життя. Я вірю, що вже за кілька років на історіях наших Героїв, і минулого, і сучасності сформується покоління українських переможців!
У нашій свідомості вже давно треба все розкласти по поличках. Я не втомлююсь повторювати, що у нас є ціла плеяда своїх, українських Героїв. Особливо гостро ця тематика відчувається сьогодні, в умовах новітньої україно-російської війни. Саме тому послідовно, з року в рік, відроджуємо призабуте Свято Героїв і наповнюємо його зрозуміли сенсами для молоді. Історія гурбенського бою – це ж одна із найвидатніших сторінок в історії УПА. Це був найвідоміший бій в історії УПА і на його вшанування ми не обмежилися меморіальними табличками, а задумали теренову гру. Таким чином ми відроджуємо, популяризуємо, оновлюємо, розфарбовуємо минуле.
Я створив проект “Алярмик – український супер-герой”. Молодші школярі також потребують свого героя. Українського. Саме тому з’явився проект “Алярмик – український супергерой”. Ідея проста – щоби для молодших школярів з’явився герой, який був би близьким до них за духом та давав відсіч усьому поганому. Про успішність цього проекту свідчать шість перевидань “Повстанської абетки”. Нещодавно була презентація на Теребовлянщині, у планах – Монастириська. Книга дуже подобається дітям. Не полишаю ідеї надати Алярмику мультиплікаційного виміру. А замість наступної книги, хотілося б знайти можливість екранізувати пригоди улюбленця дітей.
Є ідея, як популяризувати українських героїв. Ми хочемо створити банерну виставку-ретроспективу для популяризації і реклами теренівок. Розширимо коло людей, зацікавимо тих, хто ще не чув про ігри та українських супергероїв. Бо, наприклад, на “Легенду УПА” приїжджає близько 200 людей. Якщо ж зробити виставку і поїхати з нею по школах, університетах, то аудиторія стає у кілька разів більшою. А будемо втілювати ідею із Молодіжним Націоналістичним Конгресом, який, у свій час, я очолював на Тернопільщині.Мені приємно, що більшість людей, з якими ми починали, зараз перебувають і в команді Української Галицької Партії. Ми зберегли свою цілісність завдяки спільним поглядам і цінностям, спільному баченню минулого та майбутнього.
Політика – це й спосіб виховувати дітей. Мене часом питають: чи не заважає політика працювати з історією, з дітьми? Навпаки. Я обрав Українську Галицьку Партія, бо, власне, Галичина – це історія ОУН. В цій політсилі мені легко реалізувати свої ідеї, з цими людьми можна розумітися з півслова, бо цінності у нас однакові. У нашій команді багато людей з націоналістичного середовища, є члени колишньої Самооборони Майдану.
Ми наполегливо займаємось проектами у сфері національно-патріотичного виховання, адже переконані, що саме там знаходиться ключ до успішного розвитку нашої держави!
