Храм Успіння Пречистої Діви Марії УГКЦ у Борщеві, що на Тернопіллі, на порозі свого 130-річчя. З ним зростало місто, тут благословляли всі патріотичні наміри українців. Тривалими роками церква, що постала в самому центрі теперішнього райцентру, була відома копією чудотворної ікони Богоматері «Примирення». На ній старослов’янською та польською мовами читаю напис: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво». Отож два народи пошановують такий образ. Він і зараз на чільному місці у вівтарі храму, пише Микола Шот в “Урядовому кур’єрі”.
Останніми роками церква у Борщеві, яка освячена на честь Пречистої, викликає жваву зацікавленість у багатьох людей, до того ж не лише з України, ще одним образом Богородиці. Йдеться про ікону Борщівської Матері Божої у вишиванці. Про її появу в цьому храмі розповів тутешній парох о. Богдан Боднар. Коли християнський світ готувався до відзначення 1000-ліття Хрещення Руси-України, на українських просторах ще панував войовничий атеїзм. Але співвітчизники, які через різні життєві обставини опинилися далеко від рідної землі, як могли готувалися до цієї знаменної дати, прагнули у свій спосіб засвідчити глибоку вдячність і любов Богові. Художниця із США Дарія Гуляк-Кульчицька (корені її з наших країв) вирішила, що найкращим дарунком буде праця над іконою. У своєму сімейному архіві вона знайшла чорно-білий образок Богородиці з маленьким Ісусом, який колись, від’їжджаючи за океан, узяла із собою її матір. Мисткиня вирішила одягнути Пречисту в кольорові шати, але в українські національні. І намалювала Матір Божу в чорній борщівській сорочці, з намистом, у білому рантусі — головному уборі заміжньої галичанки. Ісусик — у білому одязі, з вишитим оздобленням. До слова, пані Дарія для творення вишитого одягу Богоматері й Ісуса використала дві барви — чорну та червону, як символ любові й журби, крові й землі, національно-визвольної боротьби українців.
Якось репродукцію образу, який написала американська художниця українського походження, принесли до церкви Успіння Пречистої Діви Марії в Борщеві. Парафіян ця робота надто зацікавила. Тож попросили художника із села Верхняківці Борщівського району Миколу Папірника змалювати її для храму. Нову ікону виставили на престолі в лівій частині церкви. Одразу біля неї почали юрмитися люди, з’явилися квіти, дехто навіть став приносити вишиті серветки. Звісно, кожен з вірних біля образу промовляв слова молитви.
Урочисто ж освятили ікону Борщівської Матері Божої у вишиванці на одному з фольклорно-мистецьких фестивалів, який тепер має назву «Борщівська вишиванка».
