Минуло вже кілька місяців з моменту, як Тернопільська обласна прокуратура отримала нового керівника – В’ячеслава Перча. Генпрокурор Юрій Луценко особисто представив свого намісника краянам та одразу «нарізав» чимало завдань, які пан Перч повинен виконати у новому статусі.
Нещодавно журналісти газети «Номер один» постукали у двері кабінету обласного прокурора, аби розпитати про перші успіхи на посаді, які основні завдання ставить перед своїми підлеглими, про «свіжі» кримінальні провадження, чим цікавиться поза роботою і не тільки… Про все це далі в ексклюзивному інтерв’ю.
За два місяці – два листи
–На Тернопільщині доволі гостро стоїть проблема нелегального видобутку корисних копалин. Прокуратура може похвалитись роботою в цьому напрямку?
– Так, тільки за ці два місяці вже порушено 12 кримінальних проваджень за такими фактами. Ведеться інтенсивна робота. Тут є своя специфіка: іноді особи, які мають ліцензію на проведення випробувальних або розвідувальних робіт виходять за межі встановлених об‘ємів видобутку. Також є випадки, коли корисні копалини видобуваються за межами ділянок, визначених дозвільними документами. Ось над виявленням таких фактів працюємо.
– Наскільки значимою є роль громадськості у боротьбі з корупцією? Чи допомагають активісти прокуратурі працювати дієвіше?
– Я наведу приклад, а ви самі все зрозумієте. Ми майже два місяці тому створили скриньку довіри у прокуратурі. За цей період було лише два звернення. От вам і роль громадськості. Так, є певні активісти, які дійсно щось роблять, ходять, виявляють факти та допомагають. Ми, звісно, користуємось цією інформацією, і вдячні їм за неї, однак це поодинокі випадки.
– Чи реагує прокуратура на публікації в ЗМІ?
– Якщо є повідомлення про злочин, то, однозначно, реагуємо.
– Чи діє при прокуратурі громадська рада? Якщо так, то що входить у її обов’язки?
–Є консультативна рада. Вона діє, зараз добираються нові члени, процес триває. Розумієте, прокуратура – це орган, куди не може зайти безпричинно стороння особа, бо є режим таємності. До певної межі, так, консультативна рада може спілкуватися, вибудовувати відкритість та прозорість з прокуратурою. Звісно, ми не маємо наміру щось приховувати. Однак кожен має працювати в рамках своїх повноважень, а не лише бажань.
–Яка зараз ситуація щодо службової перевірки з приводу кривавої перестрілки на Борщівщині?
Є попередні результати, але поки немає офіційної інформації, не можу їх оприлюднювати. Винні особи будуть однозначно покарані. Під час розслідування кримінального провадження слідчі прокуратури допитали вже більше ста осіб, призначено 56 експертиз. Досліджуються усі обставини скоєння кримінальних правопорушень і за їх наслідками буде дано належну юридичну оцінку діям службових осіб ГНПУ в області. Деталі оприлюднимо згодом.
Прокурором області бути цікавіше
– Доволі спірне питання, та все ж… Як на рахунок житла для працівників прокуратури? Зважаючи на те, що Ваші новопризначені заступники, як Ви, не є місцевими, потреба у житлі, вочевидь, виникає?
– Зараз не стоїть мета забезпечити житлом моїх заступників, більше болить за рядових працівників. Так, потреба в житлі, на жаль, є. Можливо міська рада недостатньоробить для того, щоб це вирішити. Проте ми не ініціюємо цього питання самостійно. Поки в нас є інші, важливіші задачі.
– Розкажіть, за якими принципом Ви обирали собі заступників? Чи був конкурс на ці посади, чи проходила співбесіда?
– Першого заступника та заступника я знаю особисто, бо працював з ними у Генеральній прокуратурі. Вони були моїми підлеглими. Згодом Ігор Мукан пішов працювати заступником у прокуратуру Волинської області, а Микола Голомша продовжив роботу в іншому відділі. Я знав як їхні моральні, так і ділові якості. Більше того, що не менш важливо, вони всі місцеві. Тобто знають ментальність та специфіку регіону. Це дуже важливий критерій, який зіграв не останню роль у призначенні їх на посаду.
— Зараз деякі активісти акцентують увагу на небажанні прокуратури відмовитись від земельної ділянки, виділеної прокуратурі міськрадою у 2013 році. То яка Ваша позиція у вирішенні цієї проблеми?
Ті, хто заявляє про те, що прокуратура мусить відмовитись від тієї ділянки мають зрозуміти, що сама відмова нічого в юридичному плані не вирішить. Статус земельної ділянки від відмови прокуратури не зміниться !
Кажуть, що факти-річ уперта, а на сьогодні вони виглядають наступним чином :
Земельна ділянкавиділенапрокуратурі у 2013 році без порушень Закону.Рішенням сесії Тернопільської міської ради від 22.03.2013 №60/30/88 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35 га за адресою просп. С.Бандери прокуратурі Тернопільської області» виділено відповідну ділянку та надано її в постійне користування під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами для легкових автомобілів за адресою просп. С.Бандери. Надалі, за прокуратурою Тернопільської області- державним органом зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №65785761101 як комунальну власність. Але, разом з тим, відповідно до ч.2 ст.117 Земельного кодексу України саме до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій . І, згідно з ч.6 ст.149 цього ж Кодексу розпорядником таких земель є обласні державні адміністрації. Тому міська рада не може розпоряджатись даною землею. Розпорядником є ОДА. Більше того, є відповідне рішення Конституційного Суду України, де зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Отож, міська рада не може ніяк розпоряджатись тією землею і відмова від землі не надасть право органу місцевого самоврядування нею розпоряджатись. Ця земля є у власності державній.
– До речі, у порівнянні з роботою у Генпрокуратурі, бути прокурором цілої області складніше?
– У Генеральній прокуратурі у мене був конкретний напрямок роботи – це нагляд за слідчими міліції. Нині ж є декілька напрямків, у тому числі і попередній. Зараз більш динамічна робота та набагато цікавіша.Людині, яка намагається щось пізнати нове, завжди цікаво. Кожен день – це нові обставини, нові події. І якщо, скажімо в побуті, ми часто робимо висновок, спираючись лише на чутки, не заглиблюючись в сутність речей, то прокурор, перед тим, як зробити якийсь висновок у справі мусить його вивчити , проаналізувати та ще, нерідко, додатково залучати фахівців з тієї чи іншої галузі. Це постійна взаємодія та постійна співпраця і велика відповідальність.
Районні прокурори отримали «другий шанс»
– Коли Генпрокурор представляв Вас тернополянам, то мав кілька зауважень стосовно дій деяких районних прокурорів. Зокрема, до керівника Кременецької місцевої прокуратури Олега Денисюка та до Василя Лотоцького – прокурора Теребовлянщини. Чи ведуться щодо них певні службові перевірки?
– Щодо Олега Денисюка, на той час виконувача обов’язків керівника Кременецької прокуратури, проводилось службове розслідування. На сьогодні він відсторонений від тимчасового виконання обов’язків керівника місцевої прокуратури. Зараз в нього інша ділянка роботи. Щодо керівника Теребовлянської прокуратури, то підстав проводити службове розслідування стосовно нього немає. У мене була з ним розмова і він отримав певний термін для покращення своєї особистої роботи, так і організації діяльності місцевої прокуратури в цілому. Є вже перші позитивні результати.
– На одній із прес-конференцій Ви говорили, що намагаєтесь налагодити співпрацю з поліцією, позаяк Верховна Рада своїм законом трішки «обрізали крила»прокуратурі, забравши так звану наглядову функцію. Вдається знайти точки дотику, приміром, з головним поліцейським області Олександром Богомолом?
– Я не намагаюся! Ми вже налагодили співпрацю, тому це вже доконаний факт. Більше того, ми спонукаємо контролюючі органи, окремі з яких ще «мляво» виконують свою роботу , до конкретних результативних дій в межах їх компетенції. Ми завжди знаходимо спосіб і в таких умовах співпрацювати.
– Ви свого часу займалися розслідуванням розстрілів героїв Небесної сотні. В Тернополі також є кілька сімей, які досі не знають імен убивць їхніх дітей. Скажіть, чи є перспектива в найближчому майбутньому таки покарати винних у кривавих подіях Майдану?
– Це велика скрупульозна робота, яка по дрібничках складає певний пазл. Я думаю, що дуже багато зроблено для цього і, звичайно, потрібно залишатися оптимістами і вірити, що логічне завершення матиме місце. Але на це потрібен час. Чомусь є така загальна думка, що все це «довго». Але хто встановлює цей термін? Про це говорять люди, які не розуміють усієї складності та проблематики. Я не можу зараз детально коментувати це питання, бо вже не є користувачем інформації по даному провадженню. Можу лише сказати те, що це дуже складна робота. Є ще інший бік: плануючи ці вбивства, передбачалося робили все так, щоб докази знищити одразу. Але, тим не менше, потихеньку знаходиться зброя.
Читає історії про геніїв-невдах
– До Тернополя вже звикли, освоїлись у галицькому місті?
– Для мене Тернопіль – це ось цей периметр (показує на свій кабінет,-авт.). Скажімо, тернопільське озеро я теж лише раз бачив. Чесно кажучи, я не маю часу для прогулянок. Дізнаюсь про Тернопіль через призму спілкування з тими людьми, які приходять до мене ззовні. Врешті решт, думку про будь-яке місто формує не архітектура, а суспільство.
– Ви одразу погодились на пропозицію Юрія Луценка очолити обласну прокуратуру? Ще не пошкодували про своє рішення?
– Це все було настільки спонтанно… Я розумів, що ті ідеї, які є у Генпрокурора, співзвучні з моїми, і я б хотів це втілювати також. Тому ця паралель була тим чинником, щоб погодитися на пропозицію Юрія Луценка. Чому шкодувати? Я на цій ділянці роботи з 1987 року, не рахуючи років навчання. І мені це подобається. Знаю, для чого я тут, і бачу ту перспективу, до якої намагаюся дійти і щось корисне зробити.
– Якщо ж все-таки з’являється вільна хвилинка, чим любите займатися? Можливо, маєте хобі?
– У цих межах я поки що не можу собі дозволити хобі. Якщо говорити в загальному, то займаюся спортом, люблю фотографувати. Гірські лижі люблю. Колись займався дзюдо.
– А що читаєте? Окрім кримінальних проваджень, звісно!
– Мене завжди цікавили люди, які багато зробили для світу, але у час, коли вони жили і творили, для загальної маси вважалися невдахами. Я люблю читати їхні автобіографії. Немає як такої історії, яка б зачепила найбільше. В кожній є щось своє, цінне: від Ейнштейна до Едісона.
– Ви як керівник більше суворий чи все ж демократичний?
– Ви ж, мабуть, помітили, що за весь період мого керівництва лише сім осіб звільнилися. Тобто завжди треба давати можливість людям виправитись. Звісно, якщо людина не розуміє або не хоче працювати, тоді немає сенсу давати шанс. Я б сказав так: у мене демократичний «стиль» керівництва у всьому, але з конкретними вимогами та завданнями.
Тетяна Колеснік
