Тривають ремонти та підготовчі роботи у квартирах, які будівельна компанія «Креатор-Буд» виділила ветеранам АТО. Незабаром Герої-ветерани почнуть заселятись у свої помешкання. Загалом бійцям, які мали найбільшу потребу, виділили 12 квартир. Власників визначала комісія, до складу якої увійшли бійці АТО, волонтери, ветерани.
Одним із перших сертифікат на квартиру отримав знаний у Тернополі Отець,
військовий капелан Іван Гуня. Священик – колишній афганець, після війни
вирішив присвятити своє життя Богу. З самого початку війни на Сході
підтримував бійців, несучи службу на Сході. Іван Гуня рятував поранених і
фізично, і духовно. Розшукував зниклих і вивозив тіла з поля бою, зараз він
займається звільненням полонених.
В Івана Гуні – восьмеро дітей, сім’я жила в церковному приміщенні, не маючи
власного житла. Дружина отця пані Мирослава каже, що і для них, і для інших
сімей подарована квартира значить дуже багато.
«Чоловік їздить далеко, надовго, у такі небезпечні місця… Звісно, я хвилююсь,
але завжди молимось із дітьми, щоб він щасливо вернувся додому. Мене часом
питають, чим я допомагаю своєму чоловіку. Я відповідаю: тим, що не заважаю.
Він вибрав собі таке життя. Зараз ми мешкаємо в службовій квартирі, вона
рахується як єпархіяльна. Маємо дітей, вже є троє внуків. Знаю, що отримали
квартири ті люди, які дійсно потребували: поранені, ті, які в складних життєвих
умовах. Така підтримка – це дуже важливо», – каже пані Мирослава.
Жінка розповідає, що облаштовувати квартиру допомагають добрі знайомі,
підприємці.
«Дякую Ігорю Гуді, бо якщо би він не згодився, то ми не знаю, коли б отримали
ще. Для нас це дуже важливо, бо свого ми не маємо, тож для нас це дуже велика
допомога і підтримка», – зазначила пані Мирослава.
Мешкати в квартирі планують всі разом. Пані Мирослава тішиться: у них з
чоловіком буде окрема кімната, а дівчатка та хлопці житимуть у своїх кімнатах.
Жінка у захваті від просторої кухні, каже, діти вподобали балкони, та навіть
«позапекували» собі місця.
«Тут гарне місце, тихе таке, затишне – нам дуже подобається», – додає пані
Мирослава. Жінка радіє, адже за стільки років у великої родини, нарешті, буде
власне помешкання. Незабаром почнуться ремонти й в інших квартирах.
