Дуже часто буває, що все життя ми мріємо про одне, а отримуємо зовсім інше, і в більшості випадків – краще. «Терен» поспілкувався із Ліліаною Шевчук, дівчиною, яка хотіла стати журналісткою, а в результаті працює в модельному бізнесі.
– Ліліано, давай розпочнемо спочатку: як так, із журналістики в модельний бізнес?
– Я вже закінчила університет, за освітою – вчитель української мови та літератури, зарубіжної та англійської. Журналістика для мене – хобі, хоча після закінчення школи я дуже хотіла отримати журналістську освіту. Але не склалося. Що ж стосується моделінгу, то туди я потрапила випадково, навіть, не за власним бажанням, я б сказала. Сталося так, що мені написала скаут із агентства Katrin Models і запропонувала навчатися у їхній модельній школі. Я думала спочатку відмовитися, адже ніколи таким не цікавилася і не думала, що маю хоч мінімальні шанси досягти успіху у цій сфері. Та це повідомлення побачила моя мама, і саме вона наполягла, щоб я прийняла запрошення. За що я їй дуже вдячна. Я закінчила модельну школу, підписала контракт із агентством і зараз готуюся до своєї першої поїздки за кордон.
– Як давно ти в цій справі?
– Минулого літа, у червні, якраз пішла у школу, а в кінці липня закінчила її. Потім була тривала перерва, і десь від листопада минулого року я беру участь у різноманітних фотозйомках.
– Що тобі найбільше подобається?
– Я дуже задоволена, що все склалося саме так. Адже зараз я згадую, якою була раніше, навіть рік тому, і розумію, що змінилася. У школі з нами працювали психологи, які допомагали позбутися своїх комплексів, страхів, привести в норму свою самооцінку. І мені подобаються ці зміни. Я помітила, що коли ти сама приймаєш себе такою, якою ти є, змінюється ставлення людей до тебе, навіть жити стає якось легше.
– Як ставляться близькі та друзі до твого захоплення?
– І рідні, і друзі повністю мене підтримують, радіють моїм успіхам і стараються заспокоїти у випадках невдач.
– Чи відразу у тебе все вдавалось, чи були певні труднощі?
– Я з тих людей, котрим, щоб досягти якогось мінімального успіху, треба докласти багато зусиль. Навіть в модельній школі я відчувала себе спочатку ніби не в своїй тарілці. В мене були проблеми з дефіле, візажем – я на парі ніяк не могла намалювати собі стрілки на очах. У дівчат все вдавалося, а в мене – ну ніяк, я остання навчилася правильно ходити. Самооцінка опустилася на саме дно, були навіть думки кинути це все. Але я почала вдома більше тренуватися, і в мене також все вийшло.
– Як тобі вдається поєднувати все: навчання, друзів, модельний бізнес, і, наскільки мені відомо, ти ще й активістка . Чи залишається у тебе вільний час?
– Вільного часу, насправді, в мене мало. Дуже багато його йшло на навчання, на написання дипломної. Хотілося б частіше проводити його з друзями і в організації «Ідея Нації». Допомагати людям і робити щось для міста, відчувати себе корисною – це дуже приємні відчуття.
– Знаю, що тобі запропонували роботу за кордоном, можеш трішки докладніше розповісти?
– Так, в липні я їду на півроку працювати в Індонезію. Дуже на це сподіваюсь. Насправді, контракт я підписала ще в грудні, але сталося так, що в посольстві не відкрили мені візу. Цього разу візове питання вирішує агентство в Джакарті. Мені дуже пощастило, що мене обрали, бо знаю, що дівчат, які ще не працювали за кордоном і не мають досвіду роботи, не дуже хочуть брати. Так що зараз я чекаю, коли буде готова віза і вже збираюсь їхати.
– Ти зараз береш участь у конкурсі краси, поділись своїми враженнями?
– Чесно кажучи, колись я була впевнена, що і в конкурсах краси я ніколи не братиму участі. Бо і зараз не дуже розумію, як можна обирати, якщо в кожної людини індивідуальне розуміння красивого. Але мені стало просто цікаво, як це все відбувається, і я вирішила подати заявку. Спочатку на «Міс Ріа», а потім на «Сама-сама студентка». Я, мабуть, за все своє життя не відчувала стільки підтримки з боку друзів і рідних, як за останні 2 місяці. За що я їм дуже вдячна – це дуже зворушливо. Якими б не були результати обох конкурсів, досвід усе одно залишиться неоціненним. І емоції також.
– Що ти порадиш моделям-початківцям?
– Оскільки я сама ще початківець, то моделям я не можу радити. А всім дівчатам, та і хлопцям також, хочу сказати, щоб не боялися випробовувати себе у незвичних сферах діяльності, не пасували перед труднощами і обов’язково доводили до кінця все розпочате, «адже сміливі завжди мають щастя».
Фото із власного архіву Ліліани Шевчук
