У духовному житті Висоцької громади, що на Монастирищині, знакова подія – століття дерев’яної церкви святого Василія Великого, яка, як і триярусна дзвіниця, стали пам’ятками архітектури місцевого значення.
Старожили розповідають, що будівництво цих споруд відбулося за світлої пам’яті пароха о. Івана Сивака, який також ініціював створення в селі товариства «Просвіта», читальні у парафіяльному будинку, «Рідної школи».
На освячення церкви тоді прибули отці Степан Придаткевич із Горожанки, Михайло Щуровський із Маркови, Дионізій Коцюба із Завалова та інші.
А де молилися раніше жителі цього древнього села, іменованого аж до 1965 року Товстобабами? В архівах Львівської єпархії місцева парафія вперше згадується у 1658 році. Її позначено і на карті села 1783 року. Нову церкву побудували 1810-го, а реставрували й розширили сто літ тому.
Після о. Івана, за складних суспільно-політичних обставин, служили своїй пастві у 1940-1960 роках отці Костянтин Висоцький, Іван Фенич, Ярослав Герус, Володимир Скобляк, Леонід Николаїв. 1961-го на парафію призначили о. Івана Ворончака. У Монастириському районі, до якого тоді входило 48 населених пунктів, діючі храми збереглися тільки у шести. Ходили чутки про закриття церкви і у Високому. Молодий, комунікабельний душпастир гарним голосом і цікавими проповідями привернув увагу до церкви й вірян навколишніх сіл: Підлісного, Горожанки, Коржови, Завадівки, Маркови. Попри застороги учителів батьки приводили до Першого причастя своїх дітей, підпільно вінчалися молодята, які через службове становище не могли відверто сповідувати релігійні обряди.
Їмость пані Галина організувала мішаний хор і, доки дозволяло здоров’я, аж до минулого року, диригувала ним. Дорогою батька пішов після закінчення школи син Роман. А для о. Івана Високе стало другим рідним селом, де ревно служив Господеві й людям майже чотири десятиліття, дав рекомендації для вступу у богословські заклади дванадцятьом юнакам, з яких першим був о. Василь Завірач, нині парох с. Більшівці біля Галича, відомий релігійний діяч Прикарпаття, що мав честь відправляти літургії у базиліці св. Петра у Римі з кардиналом Мирославом-Іваном Любачівським і Любомиром Гузаром, єпископами Софроном Дмитерком і Софроном Мудрим.
4 листопада 2012 року владика Бучацької єпархії Димитрій Григорак освятив у Високому мурований храм, зведений за проєктом Михайла Нетриб’яка. Уже майже чверть віку тут парохом є о. Ігор Федоришин, капелан і волонтер ЗСУ.
Як і в давні часи, тут двічі на рік відзначають храмові свята: 1 січня – з нагоди Св. Василя Великого і 2 липня – Покладання Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. Молячись за довгоочікуваний мир, парафіяни памʼятають і шанують свої традиції, духовних наставників, бережуть для нащадків дерев’яну церкву, з якою пережили тяжкі часи польської, більшовицької, німецької окупації, воєнного лихоліття, войовничого атеїзму і не похитнулися у правдивій вірі.
Євген КИФОР, ветеран української журналістики с. Високе на Монастирищині