Дружина, Іванна Коцюк, до останку вірила, що чоловік живий і незабаром повернеться додому, бо вона чотири рази робила ДНК-аналіз та щоразу результат був негативним. Його прізвище навіть числилося у списку полонених. Батьки Руслана передчасно пішли з життя, тому ступінь рідності визначено судмедекспертами за відповідним матеріалом ДНК експертизи п’ятирічної доньки.
Похований герой на військовому кладовищі у селищі Кушугум, що на Запоріжжі, поряд з іншими своїми бойовими побратимами, тіла яких не вдалося встановити. Місцева влада обіцяє згодом перетворити цю братську могилу на “Алею слави героїв незалежної України”.
Джуринця мобілізували до лав Збройних сил України 11 квітня минулого року. Останній раз старший лейтенант Руслан Коцюк, 1978 року народження, виходив на зв’язок 28 серпня, перебуваючи під Іловайськом. З того часу рідні бійця кинули всі сили, щоб знайти його. Але, як бачимо, смерть підступна і жорстока, забирає у своє ненаситне жерло найкращих.
Удома на Руслана Коцюка чекала дружина і двоє дітей. Жителі села сумують за Русланом: дуже приязним і добрим був цей молодий чоловік. Поховають Руслана Коцюка на сільському кладовищі у селі Джурин. Сьогодні з Чорткова відправиться в Запоріжжя автотранспорт, аби забрати тіло бійця додому.
Співчуваємо рідним і близьким. Вічна пам’ять і слава Героям!
Обговорення