Декілька днів тому, 15 серпня, Тернопіль святкував свій день народження – 485 з дня заснування. Одне з найгарніших міст західного регіону країни, попри віддаленість від лінії фронту, теж зазнало руйнувань внаслідок обстрілів Росії. Тут і досі продовжують приймати переселенців, вчаться жити у час війни і розвивати туризм.
Як місто долає виклики, функціонує та що хоче втілити у найближчому майбутньому, Еспресо.Захід запитав у міського голови Тернополя – Сергія Надала.
Розкажіть для початку, з якими викликами місто зустрілося під час повномасштабної війни? Що сьогодні залишається найбільш гострою проблемою?
Думаю, що наші виклики були схожими на ті, з якими зіткнулися всі міста, віддалені від фронту. У перші дні – сотні тисяч переселенців, а згодом ще десятки тисяч людей, які шукали прихисток. Потрібно було організувати їхнє розміщення, харчування, забезпечення одягом та всім необхідним.
Наступне велике випробування – енергетична безпека. Ми мали гарантувати роботу котелень, очисних споруд, каналізаційних станцій.
Паралельно забезпечувати людей укриттями. Вишуковували кошти на проведення ремонтів існуючих сховищ. Ті, які були, потребували ремонту. Часто вони перебували у приватній власності, тож доводилося домовлятися з власниками про ремонт і приведення до належного стану. Це також стосувалося шкіл, садочків і лікарень. Там потрібно було подбати не лише про укриття, а й про автономні джерела електроенергії, води та тепла.
Як за вашою оцінкою – вдалося впоратись?
Нагальні проблеми за ці роки здебільшого вдалося вирішити, але, звісно, укриттів завжди хотілося би більше. Це питання і місця, і великих коштів.
Лікарні вже повністю автономні, мають власні джерела води, тепла, електрики та обладнані укриття. У школах і садочках також щороку робимо нові укриття, а ті, що вже існують, модернізуються. Для комфортного перебування встановлюють вентиляцію, щоб там можна було навіть проводити уроки.
Порівняно з 2022-2023 роками, кількість дітей, які навчаються безпосередньо у школах, значно зросла. Хоча ще залишаються великі школи з навчанням у дві зміни, бо фізично всіх учнів укриття одночасно не вміщують. А після уроків ці приміщення відкриті для мешканців навколишніх будинків.
Більшість критичних питань ми вирішити змогли. Але роботи ще дуже багато, і головні виклики попереду.
“За останні роки бюджет Тернополя втратив більше мільярда доходів”
Як вам вдавалося справлятися з усіма цими викликами в попередні роки, особливо під час масштабних блекаутів?
Надзвичайно великою проблемою для нас є питання нерегульованості наших тарифів. Це триває вже декілька років: тарифи за теплопостачання, на тепло і на воду сьогодні є щонайменше на 30% нижчими від фактичної собівартості. Відповідно, це десятки мільйонів гривень, які доводиться щороку компенсувати з бюджету. І якщо коштів на саму подачу тепла та води, на базове забезпечення ще більш-менш вистачає, то на модернізацію, ремонти, доводиться шукати додаткові ресурси. Ми ледве встигаємо покривати елементарні витрати, собівартість.
А, крім того, треба якось внести видатки на нове обладнання, ремонти, модернізацію. Потрібно забезпечувати і шукати нові альтернативні джерела подачі електроенергії на випадок блекаутів. Частину проблем ми вирішували за рахунок підтримки іноземних партнерів. Вони допомогли із придбанням потужних генераторів, труб, мереж та іншого обладнання. Частково використовували й кошти міського бюджету, хоча це завжди давалося дуже складно.
Маємо серйозну проблему – лише за відшкодування різниці в тарифах уряд заборгував теплокомуненерго 560 мільйонів гривень. Ця заборгованість тягнеться вже три роки. Якби ці кошти були вчасно компенсовані, ми могли б суттєво покращити інфраструктуру міста.
А як взагалі вдається наповнювати міський бюджет, особливо враховуючи факт, що частину податків центральна влада забрала?
Бюджет формується за рахунок місцевої економіки, але вилучення податків стало для нас серйозним ударом. Наприклад, із жовтня 2023 року у нас, які і в решти міст, забрали військове ПДФО. Через це лише у 2024 році місто втратило майже мільярд гривень. Для нашого бюджету у 3,5 мільярда це – майже третина, колосальна сума!
Через це довелося відмовитися від багатьох робіт. Зупинили капітальні реконструкції, залишили тільки аварійні чи критично необхідні ремонти. А з 2025 року у міста знову вилучають так звану реверсну дотацію, а це ще мінус понад 220 мільйонів.
І, водночас, зростає кількість звернень від військових, які потребують допомоги. Тому фінансовий тиск на міський бюджет постійно збільшується.
Куруєте якісь конкретні військові бригади? Як це відбувається?
У першу чергу, допомагаємо тим військовим частинам і бригадам, які сформовані на базі Тернополя або де служить більшість тернополян. Але не відмовляємо й іншим, адже наші земляки служать у різних підрозділах по всій Україні. У міру можливостей намагаємося підтримувати всіх. Крім того, значні кошти спрямовуємо на підтримку родин загиблих військових і тих сімей, чиї рідні зараз воюють. Це і безкоштовне харчування дітей у школах, і заняття у спортивних чи мистецьких гуртках, і пільги в освітніх закладах.
Тернопіль останні місяці атакували ракетами і шахедами, були значні обстріли. Вже відновились? Скільки грошей довелося витратити на відновлення пошкоджених будинків та інфраструктури? Чи передбачені компенсації постраждалим?
Ми проводимо кілька видів відшкодувань. За останні два роки з резервного фонду міського бюджету було виділено майже 6 мільйонів гривень. Наприклад, у 2024 році після влучання дрона-камікадзе в житловий будинок, коли загинув чоловік, місто надало його сім’ї нову квартиру. Тоді загалом на допомогу постраждалим було спрямовано 1,8 млн грн. 760 тисяч пішло на ремонти комунальних установ поруч із місцем вибуху, 105 тисяч – на підтримку мешканців безпосередньо, ще 950 тис. – на відновлення житлового будинку (встановили нові вікна, замінили пошкоджені конструкції).
Роботи з відновлення проводилися виключно коштом міського бюджету, хоча благодійні фонди також надавали допомогу людям – виплати, плівку для вікон тощо.
У цьому році, після кількох ракетних атак, з бюджету було виділено понад 4,1 млн гривень. Залежно від рівня пошкоджень, мешканці квартир отримали від 5 до 20 тисяч гривень.
Крім того, для підприємців у 2025 році ухвалили рішення звільнити їх від сплати орендної плати за землю та податку на нерухомість. Це додатковий спосіб підтримати бізнес після обстрілів.
“Якщо немає обстрілів, то є попит на житло в Тернополі, а як тільки атака – він різко падає”
Як сьогодні виглядає ситуація з внутрішньо переміщеними особами у Тернополі? Чи багато їх у місті, як вони змогли чи не змогли інтегруватися?
Станом на зараз у Тернополі проживає близько 27 900 осіб ВПО. Ця цифра змінюється щотижня, адже частина людей повертається додому, але й нові сім’ї досі приїжджають, зокрема з Сумщини чи Запоріжжя. З цієї кількості приблизно 7 тисяч це діти, 1200 – люди з інвалідністю, 5500 – старші за 60 років. Решта є працездатними. І, мушу сказати, проблем із працевлаштуванням у Тернополі немає. У нас є чимало вакансій, зокрема в комунальних установах. Наприклад, потрібні водії автобусів і тролейбусів із зарплатою від 20 тисяч гривень. Але близько 30% місць залишаються вільними.
Чи є бронювання для таких працівників?
Лише часткове, максимум 50%, бо комунальні підприємства належать до стратегічних, але не мають повноцінної броні, як державні органи.
За офіційною статистикою центру зайнятості, через нього працевлаштувалися лише близько 650 переселенців. Решта знаходять роботу самостійно. І багато хто з них активно проявляє себе, особливо переселенці з Луганщини чи Маріуполя, які створюють власні ініціативи, співпрацюють з іноземними партнерами. Загалом інтеграція проходить успішно: діти вчаться у школах, сім’ї отримують ті самі пільги, що й тернополяни – від безкоштовного проїзду до соціальної підтримки.
У багатьох західних містах України активізувалося житлове будівництво. Як із цим у Тернополі? Чи є попит на нові квартири?
Не скажу, що у нас почався будівельний бум. Будівельна галузь працює хвилями. Бувають періоди високого попиту, а бувають місяці, коли забудовники взагалі не можуть нічого продати. Це дуже залежить від безпекової ситуації. Якщо немає обстрілів, то інтерес до житла зростає. Варто тільки статися атаці – попит різко падає.
На відміну від Івано-Франківська чи Ужгорода, де спостерігається більша активність, у нас попит значно обережніший. Але будівництво триває. Здебільшого це вже розпочаті проєкти, які поступово реалізуються. Нові проєкти також стартують, але, звісно, не з тією активністю, яка була до війни. Якщо порівнювати з довоєнним часом, темпи не зросли. Ціни підвищуються, але це не спекулятивно – вони зростають через подорожчання матеріалів, металу, коливання валютного курсу.
До речі, ми розпочали будівництво житла для внутрішньо переміщених осіб за підтримки Європейського Союзу. Сподіваємось, що впродовж року ці будинки будуть готові, і люди отримають своє житло.
Останній бастіон московського патріархату в Тернополі
Як із туризмом? Чи приїжджають люди до Тернополя, і хто ці туристи?
Справді, кількість туристів щороку зростає. Це видно і з надходжень до бюджету. У 2024 році доходи громади від туристичної сфери склали 58 мільйонів гривень, це на 37% більше, ніж у 2023-му. Основний потік – це внутрішній туризм. Люди приїжджають на два-три дні, зупиняються в готелях, відвідують наші пам’ятки. Є й іноземці, але здебільшого з робочими візитами, а не для туристичних мандрівок. До війни ситуація була інша, іноземних туристів було значно більше. Адже довкола Тернополя є чимало замків, святинь, а також маршрути, які приваблювали гостей із-за кордону.
Раз ви вже згадали про святині, то яка сьогодні ситуація з храмами московського патріархату? Чи залишилися вони в місті?
Фактично в Тернополі залишився лише один собор, що належить УПЦ МП. Це храм Віри, Надії, Любові. Право власності на будівлю і землю під нею було оформлено давно, ще до Майдану. Але поряд була вільна земельна ділянка, якою вони користувалися. Рішенням міської ради її було вилучено і повернено у власність громади.
Представники церкви подавали до суду. Спершу вони виграли, але в апеляції перемогла міська рада. Тож сьогодні земля довкола храму належить громаді. Якщо активна парафія Української церкви виявить ініціативу, то вона зможе користуватися цією територією.
Щодо самого собору, то громада поки що не виявила бажання перереєструватися до ПЦУ. Було кілька зустрічей, розмов, але активних дій ми не бачимо. Водночас усі розуміють, що є законодавчо визначений термін, до якого повинні ухвалити рішення про афілійованість цих структур із державою-агресором. Будемо чекати.
І наостанок, ми спілкуємося з вами напередодні Дня Незалежності. Що б ви хотіли побажати тернополянам та всім українцям?
Найбільше бажання у всіх нас – якнайшвидша перемога над російським злом і мир на всій території України. Хочеться, щоб усі наші рідні, друзі, знайомі повернулися живими і здоровими додому з перемогою.
Тетяна Яворська