Історія життя Івана Франка тісно переплелася з Тернополем. Письменник неодноразово бував у нашому місті, мав тут чимало приятелів.
Особливо знаменним був його приїзд до Тернополя в 1911 році. На площі біля залізничного вокзалу громадськість міста гаряче вітала Великого Каменяра. Разом із сином Андрієм він прибув на запрошення товариства «Учительська громада» читати поему «Мойсей». Хворого і паралізованого письменника учні гімназії на руках перенесли через площу до підводи. «Мойсея» Франко читав у приміщенні Міщанського братства (тепер філармонія).
Варто сказати кілька слів про цю поему. Під час поїздки до Італії письменника вразив шедевр Мікеланджело — скульптура Мойсея. Це і стало для поета своєрідним стимулом при створенні поеми. Свій твір Франко писав протягом січня–липня 1905 року. Пролог виник аж тоді, коли поему зверстали. Ідейним поштовхом до написання прологу були тодішні революційні події в Росії та Україні. Вперше того ж року твір був надрукований окремою книжкою. У передмові Франко дає ключ до розуміння свого твору, розкриває джерела, якими він користувався при його написанні: «Основною темою я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні».
Співорганізатором приїзду Івана Франка до Тернополя був секретар «Учительської громади», молодий викладач української гімназії в Тернополі, активіст Яків Ярема. Згодом він написав низку праць, присвячених творчості Каменяра, зокрема розвідку «Мойсей», поема Івана Франка. Критична студія. В Тернополі 1912 року».
У спогадах про І. Франка зазначав: «Вже в 1912 році намічалося святкування 40-ліття творчості письменника на 1913 рік, і мені бажало ушанувати чимось цю знаменну дату. Я готував тоді свою статтю про поему «Мойсей». У 1912 році вона вийшла друком у Тернополі у формі брошури, один екземпляр якої я, переборюючи великий страх у серці, вислав ювілярові з урочистою й щирою присвятою». Відповідь автора твору не забарилася. Ще цього самого року І. Франко у передмові до другого видання «Мойсея» висловив Я. Яремі, а водночас А. Крушельницькому, подяку за те, що «совісно зайнялися розбором і поясненням поеми».
Галицький громадський діяч, педагог Пилип Гайда був безпосереднім свідком читання Франком поеми. У розвідці «Незатерті спогади суспільно-громадської і політичної праці Івана Франка в Тернополі та його околиці» писав: «Приїхало на це свято дуже багато селян з довколишніх сіл, не лиш з Тернопільського, але й сусідніх повітів, головно із Збаразького. Приїхали возами теж з далеких сіл, щоб побачити та послухати свого духового провідника — Прометея. Заля Міщанського Братства, де мав виступити Франко, заздалегідь виповнилась по береги народом. Усі бічні кімнати та галерія були теж переповнені, а багато людей залишилось надворі коло будинку.
І ось піднялась завіса, і з-за куліс показалася постать схорованого, втомленого подорожжю і постарілого поета. За ним виступив д-р Ярема, підтримуючи одною рукою поета, а в другій тримаючи книжку «Мойсей». Підходять разом до стола, накритого вишиваним обрусом, він обережно садовить поета на крісло, подає йому розгорнену книжку та сідає поруч. Тут зривається гураган оплесків та оваційного «слава». Слава поетові, слава Мойсеєві! Нечасто трапляється бути свідком такого одушевлення. Тому незабутнім воно лишиться в людській пам’яті.
Після грімких оплесків дався чути тихий, слабкий і ніби несміливий, дрижачий голос. Це Франко читав уривки із свого «Мойсея». Зала слухала з поважним і набожним настроєм. А Мойсей, цей знесилений і вже тоді охоплений паралічем, останками сил своїх читав і читав, попавши у патос. Було враження, що дійсний Мойсей розмовляє із своїм народом».
…Читання поеми закінчено. Щоб дати перевтомленому Іванові Франку можливість відпочити, було оголошено перерву і запрошено його до приватного помешкання в будинку Міщанського Братства на гостину. А після закінчення свята, короткого відпочинку, поета відвезли на залізничну станцію, і він ще того самого дня від’їхав до Львова.
І ніхто не здогадувався тоді, що ці читання «Мойсея» стануть для Івана Франка прощальними, своєрідним підсумком його сорокалітньої праці на народній ниві. Адже останні вісім років життя поета були особливо тяжкими. Паралізувало руки, частково не слухалися ноги, почалося сильне запалення очей і нирок. Старший син Андрій писав під диктовку батька. Коли Франко їздив Галичиною, читаючи свого «Мойсея», син стояв поряд і перегортав сторінки.
…Тепер у Тернополі є вулиця імені Франка, пам’ятник Франкові, Українська гімназія імені Франка. В обласному краєзнавчому музеї представлена картина І. Богині «Іван Франко читає поему «Мойсей» в Народному домі Тернополя» (на фото). А наше місто може гордитися, що перше після Львова мало честь вітати в себе автора цього визначного твору, в якому він по-філософськи осмислив проблему поводиря та народу в шуканні «обітованої землі», майбутніх сил нації, що здатна висунути зі свого середовища лідерів, які приведуть до перемоги. Адже вести за собою людей можуть, на думку поета, лише ті, хто вільний від сумнівів і вагань, хто беззастережно вірить у перемогу, в безсмертя народу, в його силу.
Сам Іван Якович вірив у державне і національне відродження України, пророкував їй славне майбутнє: «Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі».
Григорій ЖУК. м. Тернопіль,
Вільне Життя
Фото з вільних джерел
