Відомо багато випадків про переміщення дерев’яних храмів на Тернопіллі. Не всі населені пункти мали змогу побудувати власні церкви. У давнину їх зводили здебільшого з дерева. Через стихійні лиха та пожежі багато з них руйнувалося, а коштів на побудову нових не вистачало. Тому сільські громади змушені були просити допомоги в сусідів, які вже спорудили муровані церкви, а дерев’яні не використовували. Чи не найбільше таких переміщених храмів будувалися на Зборівщині, що на заході Тернопільської області.
Розповімо коротко про призабуті історії “мандрування” давніх церков.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ТАКОЖ
У селі Загір’я, яке тепер в Залозецькій громаді, дерев’яну церкву побудували в далекому 1702 р. Але на початку ХІХ століття доволі заможна громада села змогла дозволити собі вимурувати новий храм Воскресіння Христового. Стару ж дерев’яну церкву продали громаді села Стиборівка (тепер Золочівського району Львівської області) і в 1829 році освятили її як церкву Собору Пресвятої Богородиці. Під час Першої світової війни, в 1915 році, снаряд пошкодив іконостас та вівтарну частину, відірвавши її від нави. У 1917 році ропочалася неграмотна відбудова, в результаті якої вівтар став нижчий від захристії. Остаточно церква була відреставрована у 1928 році. В такому вигляді вона збереглася донині.
Старенький храм у Підгайчиках був збудований у сусідньому селі Тустоголови в 1737 році. У 1780 році сільська громада Підгайчиків викупила його і перевезла до себе.
В 1859 році художник Лопушанський відновив розписи в інтер’єрі. Ймовірно, церкву перебудували в першій половині ХХ ст. і в такому вигляді вона дійшла до наших часів.
Церква в селі Мшана була побудована у 1741 році. В 1904 р. стареньку святиню разом із іконостасом віддали у сусіднє село Жуківці. Це була триверха будівля з соснових колод на дубових підвалинах. Очевидно, в період Першої світової війни зазнала сильних руйнувань. Існуючу церкву-каплицю могли зібрати з матеріалів попередньої будівлі, можливо, на новому місці. Тепер жуківська дводільна одноверха церква – найменша на Зборівщині.
У 1755 р. (за іншими даними в 1764 р.) у селі Мильне спорудили дерев’яну церкву. Після того як був побудований протягом 1904-1906 рр. і освячений новий храм Різдва Пресвятої Богородиці, старий дерев’яний продали у село Кругів (нині Золочівського району Львівської області). Одним із активних організаторів її перевезення та майстром перебудови був кругівський тесля Олекса Карий, уродженець с. Загір’я (межує із с. Мильне).
Після переміщення будівлю відразу покрили бляхою, адже ґонтове покриття тоді було дуже пошкоджене. За радянської влади із церкви хотіли зробити склад, та селяни згуртувалися і цього не дозволили, що запобігло її знищенню. Храм зберігся донині в непоганому стані.
На початку ХІХ ст. в селі Кальне, що в Зборівській громаді згоріла церква. У 1811 році звели дерев’яну церкву Воскресіння Христового, яку купили в Залізцях, де на той час вже збудували мурований храм. Перевозити тесані дубові бруси довелося возами приблизно 40 км. Стоїть церква в Кальному понині і досить добре збереглася.
У 1870 році в селі Нетерпинці з’явилася дерев’яна церква. Зі слів селян, її привезли із Винників, що під Львовом. Їі освятили як церкву Вознесіння Господнього. Її купили за кошти, зібрані з усіх селян. Для цього кожен господар продав по 2 морги свого поля.
Щоправда, у статті про храми м. Винники А. Байцар пише, що cтарий дерев’яний храм у 1848 р. продали громаді с. Скнилів (Золочівщина). Йото розміри були такі: довж. 17 м, шир. 6,5 м, вис. 8 м. Вміщав 300 осіб.
Таким чином, ми не можемо цілковито стверджувати звідки була привезена церква до Нетерпинець.
З розповіді старожилів, церкву Покрови Богородиці що в селі Цебрів перевезли із Закарпаття у 1892 році. Її придбали на кошти жителів села і частково за пожертви панів Гарапіхів.
За однією із версій, дерев’яна церква у с. Йосипівка була куплена в селі Годів в 1928 році. Але згідно таблиці, яка висить на стіні храму, він збудований в 1936 році. На той час в Годові постав величний храм у стилі українського модерну, а стара одноверха церква, яку датують 1700 роком мабуть стояла нечинною до 1936 року і тільки в зазначеному році була передана сусідньому селу Йосипівка, яка втратила свій храм у Першу світову війну.
За іншою версією, стару церкву придбали в 1910 році, але в Розгадові.
На жаль, 17 квітня 2014 року у церкві виникла пожежа. Полум’я знищило іконостас, престіл, ікони, пошкодило верхню частину будівлі храму, але пожежникам вдалося врятувати церкву від цілковитого руйнування.
В якому стані перебуває церква в Йосипівці невідомо, фотографія її теперішнього вигляду відсутня.
*Використано інформацію та світлини із інтернет-сайтів «Дерев’яні Церкви Західної України», «Інтерактивна карта УГКЦ», «Вікіпедія», книги «Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм» та світлини Тернопільоблцентру ОНДПКС.
