В Івано-Франківську в храмі Св. Йоана Хрестителя є чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської, яку у травні 2010 року у вигляді копії повернули в Івано-Франківськ.
Попри усі перипетії навколо образу, він відразу почав творити чуда. Варто згадати тільки історію хлопчини, якого ікона і молитва врятували від смерті після того, як він випустив собі кулю у скроню, пише prykarpattya.org
І це не єдиний випадок зцілення. Настоятель храму отець Володимир Вінтонів розповідає і про численні видужання від цукрового діабету, переломів, вдалі операції. А подружні пари, котрі не могли завагітніти, отримали дар батьківства. І ось чергове чудо. Цього разу молитва до Матері Божої Ласкавої Станиславівської допомогла матері врятувати свого новонародженого сина.
Ось що розповідає матір хлопчика: “Хочу засвідчити чудо оздоровлення новонародженої дитинки! Комусь Бог діток не дає – і це випробування, а комусь дає, коли того не чекаєш і не плануєш! Божу волю розумієш лише з часом…
За декілька днів до пологів я прийшла в храм до Матері Божої Ласкавої. Прочитала в інтернеті про чуда, які там робляться. Так як мала родити (була загроза передчасних пологів), то вирішила піти на молитву, сповідь, благословення завчасно!
Наш Маркіянчик народився 14 грудня на 37 тижні, вагою 3500. Вагітність була морально складною, нервовою – так складалися життєві обставини. Пологи були досить складні, він був обмотаний пуповиною, напився вод, душився та задихався. Але все ніби було добре. Образ Матері Ласкавої зразу перебував з ним у ліжечку.
На другий день життя йому ставлять діагноз “вроджена кишкова непрохідність”. Забрали в реанімацію. Там ми і похрестили його. Бо дуже переживали. Лікарі були стурбовані і нічого конкретно не могли сказати. 17 грудня зробили складну операцію. Весь цей час я молилася до Ласкавої. Почала Дев’ятницю до Матері Божої якраз наступного ранку після операціі. Всі знайомі і близькі, рідні, священики в цей період часу молилися за оздоровлення. Цих 9 днів після операціі були важкими. Лікарі кожного дня казали: “Стан тяжкий. Брехати не будемо. Шансів не даємо ніяких. Все залежить від дитини”.
Коли ти приходиш в реанімацію, бачиш свою дитинку всю в трубочках, катетерах, ти боїшся торкнутися, бо нема куди. Дитинка спить весь час. Ти хочеш плакати, але розумієш, що не можна, бо Він все відчуває…
І яке моє було подивування, коли я закінчую Дев’ятницю — і сталося чудо. В цей день Маркусика відключили від всіх трубочок, лише одна в носику, через неї його годують моїм молочком. Він ще в реанімаціі перебуває, але… Я хвилювалася: чому тягнуть, можливо, щось не так… Але я зрозуміла, закінчуючи Дев’ятницю – чому саме сьогодні…
Я дякую Богу, дякую Матінці Ласкавій за це чудо, дякую всім, хто молився! Я теж за всіх молюся! І чекаю моменту, коли ми з Марчиком прийдем у храм і самі зможемо подякувати за це чудо оздоровлення. Вірте і моліться. У Бога нема нічого неможливого”
