Артилерист 2 Галицької бригади Національної гвардії України Юрій із позивним «Журек» розповів про свій шлях у війську, роботу екіпажу САУ та бій на Покровському напрямку. Інформацію оприлюднила 2 Галицька бригада НГУ.
Юрій за освітою агроном, до повномасштабного вторгнення працював лаборантом хімічного аналізу на підприємстві з виробництва олії. Службу починав на кухні, де отримав позивний.
«Я раніше мав деякий досвід приготування їжі. І мене поставили на кухню. Побратимам подобався мій борщ. Але, щоб страва не приїдалася, треба постійно щось міняти. І одного разу я вирішив приготувати їм журек. Це така польська страва. Вона всім сподобалась. Згодом хлопці почали запитувати, коли зварю його ще раз. Так і народився позивний – Журек».
Після повернення в частину Юрій зацікавився артилерією, почав дізнаватися більше про підрозділи та клопотав про переведення. Коли у бригаді з’явилася батарея самохідних артилерійських установок, попросився туди.
«Мені багато хто казав: «Та, сиди на кухні! Чим тобі погано?!» Але з голови не йшли роздуми про силу арти. Ловив себе на думці, що з новин найбільше зацікавлюють повідомлення про роботу артилеристів. Тоді всі говорили про Хаймарси, Богдани, Краби, Цезарі та Семірки. Згодом це зацікавлення допомагало освоювати цілу науку обслуговування і роботи нашої батареї».
На Покровському напрямку «Журек» був заряджаючим: підносив снаряди до гармати, кожен вагою майже 27 кг. Під час великого штурму ворога екіпаж працював у складі батареї та вів інтенсивний вогонь.
«Нас підняли по тривозі. Росіяни великими силами швидко просувалися вперед. Задача стояла зупинити ворожий наступ. Пам’ятаю, що на дворі було прохолодно. І цей холод посилювала тривога, яку починав глушити адреналін. Ми швидко привели гармату до бою. На годиннику була майже 7 ранку, коли прозвучала команда «Вогонь». Ми працювали скоординовано у складі батареї. Переговори по рації танули в гуркоті пострілів. З димом відлітали порожні гільзи. Впродовж менш ніж години наша гармата поклала в ціль близько 50 снарядів. Виходить – стріляли майже щохвилини».
За повідомленням підрозділу, вогонь артилерії допоміг зупинити прорив. Після цього були й інші бої, серед уражених цілей — укріплення, техніка та піхота противника.
Робота екіпажу — це не лише стрільба, а й підтримання та обслуговування техніки і гармати, злагодженість колективу, довіра та взаємодопомога в підрозділі.
Читайте також: Герої серед нас: історія тернопільської нацгвардійки Сайки у 2 Галицькій бригаді
Герої серед нас: історія тернопільської нацгвардійки Сайки у 2 Галицькій бригаді
