Галичина – це не територія! Це навіть не менталітет і не стиль життя…
Це…
Тут носять блюзки, маринерки і сподні, а до філіжанки гербати подають андрути і цвібак.
Тут гостей приймають в покоях, а до спацеру поцують парадові мешти.
Тут… та багато чого тут!
Тут навіть коти якісь панські, а пси мають вигляд поважного газди…
Галичина – це Галичина!
Критерій здоров’я в Галичині.
– Як ваша мама, здорова?
– Та, дякувати Богу, ше сама вікна до Паски миє!
Критерій вільнодумства в Галичині
– Та я цего року певно пекти паску не буду. Куплю!
Критерій благочестивості в Галичині.
Піти до плащаниці одразу, як її виставлять. Або навіть ще скорше…
Критерій бунту в Галичині.
Полетіти на відпочинок до Єгипету на час, коли треба помогти родині в селі садити бараболю.
Критерій добропорядності в Галичині.
Сфотографуватися під церквою всією родиною у вишиванках і з великодніми кошичками в руках. У всіх в руках. У цицькової дитини також.
Критерій жіночої безгосподарності в Галичині.
– Як ваша невістка?
– Айдіт! Навіть вареників чоловікові наліпити негодна. Магазинні купує!
Будьте всі здорові!
