Виховання — саме по собі досить складний процес. Утримати ту найнеобхіднішу рівновагу між потуранням, уседозволеністю і радикальними методами покарання можуть не всі батьки. Ідеально, якщо батьки не виконуватимуть усі примхи дитини, але й не ігноруватимуть реальні потреби малюка. Як не сплутати поведінку малюка? Як заспокоїти дитину? Чому малюк репетує?
Репетує, адже не помічають!
Досить часто мама з татом просто не помічають малюка, поки він не почне кричати. І лише в цьому випадку батьки помічають, що малюкові щось потрібно. Крик стає умовним рефлексом, адже хочеш бути почутим — кричи голосніше. І часто діти, зрозумівши це, не використовують зайві дії. Навіщо витрачати свої сили? Адже все одно не почують! Результатом є неадекватне вираження емоцій — гучний крик.
Деякі батьки, дивлячись на це, сприймають вимоги та прохання, як капризи, а дитині дають заспокійливе, щоб зробити її «нормальною». А потрібно всього лише попросити малюка висловлюватися спокійним тоном. І самим реагувати лише на спокійні прохання, ігноруючи те, що звучить на підвищених тонах. Певна річ, що потрібно було з самого початку чути дитину та реагувати на її потреби, але минуле не повернути, і діяти необхідно, поки все остаточно не втрачено.
Репетує, адже вимагає!
На жаль, деякі діти впадають істерику, якщо їхні вимоги не виконують. Такі дії слід нейтралізувати. Малюк любить скандалити в магазині? Відразу, заздалегідь, докладно поясніть дитині, що вам доводиться багато працювати, щоб щось купити. Не можна гроші витрачати на все, що заманеться. Так, можливо, дитині доведеться досить детально розповісти про проблеми дорослих. Але не варто зводити стіни між дорослим життям і дитинством, лише тоді дитина поступово буде вчитися розв’язувати проблеми у майбутньому житті. Якщо діти розуміються на дорослих проблемах, їм може вистачити фрази: «Наш бюджет не дозволяє сьогодні купити тобі ці ролики, але наступного місяця ми обов’язково їх придбаємо!»
Репетує, адже ревнує, або просто «цікаво покричати»!
Дитина капризує з приводу того, що ви купили нібито кращу ляльку сестрі? Простіше способу уникнення істерик в подібних випадках не існує — купуйте все однакове, доки діти не подорослішають. Уже в 7–8 років син спокійно сприймає, коли, наприклад, братикові придбали машинку, а йому подарували гроші. Багато дітей, з якими батьки спілкують на рівних, легше «входять» у доросле життя, розуміють проблеми та не намагаються вимагати щось у батьків.
Є думка, що причиною деяких дитячих вередувань є цікавість — як на це відреагують батьки? Щось на кшталт: «А що вони робитимуть, якщо я почну плакати? А якщо закричу? А якщо почну тупотіти ногами?» То, що ж робити з примхливою дитиною? Розгляньмо спочатку неефективні дії батьків.
Неефективні дії батьків у разі істерики дітей
- Батьки кричать у відповідь або б’ють. У цьому випадку маленький експериментатор зробить висновок про те, що «мама — це боляче», і краще триматися від неї подалі. І взагалі, б’ються дорослі без причини. А ще можна з ними говорити на підвищених тонах, як вони!
- Батьки виконують те, що заманеться дитині. Тоді малюк напевне знатиме, що достатньо підвищити голос або заплакати — і все буде. Батьками можна маніпулювати, і це робити дуже просто. Надалі така дитина може стати некерованою.
Найголовніше у взаєминах з примхливою дитиною — уміння відрізнити серйозні потреби від примх. І, звісно, не можна сварити малюка за те, що він втомився або хоче їсти чи пити. Зазвичай, відрізнення потреби від капризів полягає в умінні дитини пояснити, навіщо і чому вона хоче саме цього.
Але маніпуляції, виплеску емоцій, протидії батькам намагатися запобігати. Варто знати, що такі витівки можна очікувати навіть від найспокійніших дітей, адже діти не можуть так добре контролювати емоції, як дорослі. І відразу давати зрозуміти, що реакції на певну поведінку не буде.
Ефективні дії у разі істерики дитини
- Батьки ігнорують подібні витівки, пропонують дитині подумати, навіщо вони це роблять, чому мама з татом не виконають те, що вимагає дитина. Причому таке пропонують навіть маленьким дітям. У разі чого, можна пояснити, чому не можна щось. У такому випадку дитина розуміє, що не всі бажання будуть виконуватися миттєво, а щоб бути почутим, зовсім не потрібно підвищувати голос.
- Батьки реагують здивуванням або переводять увагу малюка. Можна запитати: «У тебе все гаразд? А хто це плаче?» — удавши здивування, ніби то зовсім не розумієш, що сталося. Або сказати: «Дивись, які великі яскраві лампи, бачиш скільки світла, а якщо їх вимкнути, буде темно-темно! Посміхнись, і темно ніколи не буде!» чи щось подібне, на що дитина переведе свою увагу.
- Батьки заздалегідь забороняють дитині щось, відразу пояснюють, чому так чинять. Не можна далеко відходити від мами з татом, тому що малюк може загубитися. Не можна грати з вогнем, тому що можна обпектися. Якщо малюк дуже допитливий, намагається все дослідити, то можна піднести руку до вогню. Не до опіку, але щоб дитина відчула жар. Опіку уникнете, а малюк запам’ятає те, що, якщо існує заборона — це не просто слова. Після таких експериментів, малюкам вистачає слова «небезпечно».
Якщо нічого не допомагає, потрібно ігнорувати — переступити через дитину та піти у своїх справах. Або взяти дитину на оберемок і швидко піти додому чи в машину (якщо поряд), а в вдома — до окремої кімнати під замок на деякий час. Після того, як малюк схаменеться, провести виховну бесіду, не залежно від того, скільки років дитині, вона все сприйматиме. Любі батьки, майте терпіння та нехай ваш малюк буде спокійним!
