Для всіх українців зараз стресовий час, у більшості людей є страх невизначеності та хвилювань за найближче майбутнє. Волонтерський рух з початком повномасштабного вторгнення набрав неабияких обертів, адже всі розуміють, що робити корисні справи, приємні емоції та допомогу – важливо. Нещодавно саме таку радість подарували учасники молодіжної організації Відокремленого підрозділу «ВМГО АЙСЕК в Україні» у місті Тернопіль, діткам з дитбудинку.
Віцепрезидентка напряму партнерських відносин Відокремленого підрозділу «ВМГО АЙСЕК в Україні» у місті Тернопіль, Аня Цяпута розповіла: «Ми провели невеликий захід для випускників та учасників організації, на якому провели акцію «Час добра», де відкрили збір на потреби дитячого будинку. Зібравши певну суму, запитавши потреби дитбудинку, вирішили чим саме можемо порадувати діток. І разом з командою завітали в гості до діток дитячого будинку на вул. Степана Бандери 81. Принесли багато різних фруктів, та канцелярський папір, для аплікацій, навчання. Ми цікаво провели час з дітками, пограли в ігри та різні активності, порозмовляли з ними, трішки повеселились і підняли їм настрій.»
Своїми думками й відчуттями поділилася також Христина Кінаш: «Змішані відчуття, приємність – бо робиш корисну справу, сум – бо діти які там живуть з дитинства повинні турбуватися про себе самі вони покинуті та самотні, ми не знали й не запитували їх про те, чи пам’ятають вони щось до дитбудинку, можливо до цього до них було жахливе ставлення в сім’ї, або ж любляча родина, якої, на жаль, більше нема. Було морально важко розуміти, що вони позбавлені простих дитячих турбот і радості. Після відвідування дитбудинку я задумалась, чи цінуємо ми те, що в нас є, що було в нас безумовним і наче обов’язковим. Я раджу всім хоч на хвилинку задуматись і подякувати за можливість зростати в сім’ї.
Софія Машталяр: «Я сиджу, граюся з дітками, спілкуюсь з ними та розумію, що ввечері поїду додому, і я маю куди поїхати. Я маю до кого повернутися, до кого звернутися з запитанням чи за порадою, а для діток це і є їх дім – спільний: зі спільними кімнатами, іграшками, вихователями, речами.»
«Я спілкувався з дітками, і старався розвеселити їх, розважити, щоб розбавити їх сірі будні. Дітям було приємно бути з нами, а для мене це був досить цікавий день, що допоміг задуматися над багатьма речами.» – Доповнив розповідь Назар Коломоєць.
Зараз всі українці перебувають у часі коли маленькі приємності дарують радість і віру в краще, коли волонтерська допомога тримає дух та створює міцний тил. І в такому непростому періоді потрібно пам’ятати й турбуватися про тих, хто з малечку виростає самотнім. Робімо добрі справи, та турбуймося одне про одного.
