Із серпня 2020 року, відколи в Білорусі не вщухають масові акції протесту, проти силовиків, які скоювали злочини щодо мирних демонстрантів, не порушили жодної справи. Правозахисники стверджують, що відповідальні за розслідування катувань органи виходять у своїй діяльності не з положень закону, а з політичної кон’юнктури й публічно озвучених думок високопосадовців.
Про це йдеться в доповіді Комітету проти тортур, яку підготували на основі 13 справ потерпілих.
Травми, які отримав унаслідок дій силовиків, чоловік на ім’я Олександр Бруханчик. Фото: Комітет проти тортурМасові акції протестів у Білорусі розпочалися 9 серпня 2020 року. Тоді після закриття виборчих дільниць, де білоруси обирали президента, люди вийшли в багатьох містах країни, щоб домогтися справедливого підрахунку голосів. У відповідь на це влада вивела проти демонстрантів силовиків, які всього за декілька днів затримали близько 7 тисяч людей.
Автори доповіді поспілкувались із 13 потерпілими, які опинилися після акцій протесту, зокрема, у сумнозвісному ізоляторі на Окрестіна.
“Я обернувся через праве плече і побачив, що він (силовик. – Ред.) натягує презерватив на чорну довгу гумову палицю діаметром близько 4 сантиметрів. Потім усе відбувалося дуже швидко. Чоловік став черевиком мені на спину, притиснувши до підлоги й, тримаючи палицю паралельно підлозі, різко ввігнав її мені в анус приблизно на 5 сантиметрів… Далі чоловік двічі вдарив мене палицею по спині, я крутився й опинився на спині. Тоді він завдав мені удару в ліву частину обличчя ногою, взутою в берці”, – розповідає про знущання в автозаку один з потерпілих на ім’я Олесь, код розблокування телефону якого намагались отримати правоохоронці.
Зламаний силовиками палець чоловіка на ім’я Микола Новосельський. В ізоляторі на Окрестіна білоруса били та знущалися з нього, однак не надавали медичної допомоги. Фото: Комітет проти тортурЗгідно з доповіддю, Слідчий комітет республіки, який має працювати над справами щодо катування з боку силовиків, отримав до грудня 2020 року 1800 скарг на жорстку поведінку правоохоронців, однак досі проти жодного силовика в країні не порушили справи за знущання з мирних демонстрантів.
“Близько шести-десяти омонівців били мене на підлозі автобуса. Сильний удар кийком прилетів у голову, від чого в мене на лобі відразу ж утворилася величезна гематома (розміром з пачку цигарок), я чіпала лоба руками й не могла зрозуміти, що з моєю головою. Благала припинити, відпустити, ридала, дивилася поглядом цуценяти кожному в очі, сподіваючись побачити хоч крихту співчуття або сорому, але це було марно”, – розповідає про пережите під час затримання потерпіла Анна Сорока.
Автори доповіді, проаналізувавши ситуацію з розслідуваннями, дійшли висновку, що часто жертви катувань після розповідей та написання заяви до відповідальних органів самі ставали об’єктами переслідувань, адже проти них порушували справи. Окрім цього, адвокатів, які захищали потерпілих, неправомірно позбавляли ліцензій, зареєстровані силовиками справи об’єднували в одну, а згодом просто закривали.
Розповідь про побиття силовиками одного з потерпілих
“Через брак повітря ми домовилися менше розмовляти, але, оскільки люди стали знову втрачати свідомість, я знову став стукати у двері. На що нам відкрили двері, облили нас водою з відра і закрили. Після цього стало ще гарячіше в камері, настільки, що випаровування стікали зі стін камери”, – розповідає про умови, в яких провели декілька годин 38 людей, потерпілий на ім’я Віталій.
Після вивчення матеріалів справ та спілкування з потерпілими автори доповіді стверджують, що відповідальні за розслідування катувань органи Білорусі умисно затягують процес через політичні мотиви.
Нагадаємо, що, за даними правозахисників, від репресій у Білорусі вже постраждали близько 30 тисяч людей. Також щонайменше шестеро учасників протестних акцій, за даними ООН, зникли безвісти.
