Останнім часом стосунки між Україною і Росією, які і до цього були непростими, досягли критичної межі. Наш північний сусід робить усе для того, щоб зашкодити українцям.
Чи не в кожному регіоні нашої країни закликають бойкотувати російську продукцію, не купувати товари, виготовлені окупантом.
Вирішив підтримати економічний патріотизм українців. Гаразд, якщо я ще можу обійтись без питного біфідойогурта «Активиа», сиру «Хохланд» чи засобу для видалення плям «Vanish», то без російської книжки мені навряд чи це вдасться. Звичайно, якщо не знайдеться українського відповідника на книжковому ринку. От, наприклад, де українські переклади Бориса Віана, Бернара Вербера, яких люблю читати? Де український переклад «Улліса» Джойса, інших романів Селіна? Чому легше знайти російський переклад «Платформи» Вельбека, хоч є український?
Сьогодні 80% книг, які можна придбати в Україні, – імпорт. На книжки, привезені з Росії, припадає близько 310 мільйонів примірників. Така ситуація «робить погоду» на українському книжковому ринку. 90% доходу від продажу книжки, виданої російським видавництвом, ідуть нашому північному сусіду, і всього лиш 10% залишається в Україні як надбавка за послуги продажу книжкової продукції.
Український книжковий ринок – одна із найслабших ланок економічної й інформаційної системи нашої держави. Учасниками повноцінних ринкових відносин є лише окремі суб’єкти книжкової сфери. Впродовж 90-их років шляхом приватизації та перепрофілювання було зруйновано книготоргівельну систему в Україні. Таку слабкість книготоргівельної сфери вдається компенсувати завдяки книжковим ярмаркам, які проводяться з певною періодичністю і збирають справжніх поціновувачів друкованого слова.
Українські видавці покинуті владою наодинці зі своїми проблемами. Собівартість книги для видавництва завищена, що негативно позначається на ціні видання. Більшість тих, хто не купує книжок, зізнаються, що не роблять цього насамперед тому, що таке задоволення не з дешевих. Тим більше, що в Інтернеті можна за лічені хвилини абсолютно безкоштовно віднайти потрібне чтиво. Загальна кількість придбаних українцями книжок із кожним роком зменшується. Схожа тенденція простежується і на території Росії.
За даними Книжкової палати України, загальна кількість виданих у нас протягом минулого року назв книг і брошур складає 13 тисяч 653 загальним тиражем 35 мільйонів 231 тисяча, з них українською мовою 8 тисяч 230 назв, російською 3 тисячі 964, іншими мовами – 1 тисяча 459. За тиражами співвідношення виданої в Україні україномовної і російськомовної друкованої продукції становить 18 мільйонів 92 тисячі та 15 мільйонів 380 тисяч відповідно. Найбільшими тиражами в нас видаються шкільні підручники.
В Росії за минулий рік, за даними Книжкової палати Росії, видано 120 тисяч 512 назв загальним тиражем 541 мільйон 747, 1 тисячі примірників (при населенні Росії понад 143 мільйони людей). В Україні, з населенням понад 45 мільйонів, в цей час загальний тираж становив 35 мільйонів 231 тисяча примірників. Тобто, в Україні в середньому видається менше однієї книги на одного жителя!
Що стосується видавництв, в Україні зареєстровано понад 5 тисяч суб’єктів видавничої справи (з них 4242 видавців – юридичні особи), в Росії видавництв понад 6 тисяч.
Ось, як виглядає топ-10 українських книжкових монополістів 2013-го року. Серед них два тернопільських видавництва (ТОВ «Видавництво «Навчальна книга-Богдан» і редакція газети «Підручники і посібники»
ДП з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб» Клуб Cімейного Дозвілля» – 706 назв;
ТОВ «Видавництво «Ранок» – 464 назви;
ТОВ «Аргумент Принт» – 324 назви;
ТОВ «Видавництво «Фоліо» – 314 назв;
ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «БАО» – 302 назви;
ТОВ «Видавництво «Навчальна книга-Богдан» –234 назви;
Редакція газети «Підручники і посібники» – 162 назви;
ТОВ «Видавництво «Пегас» – 144 назви;
ТОВ «Видавнича група «Основа» – 128 назв;
ТОВ «Аграр Медіа Груп» – 106 назв.
Кабінет Міністрів України видав розпорядження від 10 квітня 2013 року«Про схвалення Концепції Державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної видавничої продукції та читання на 2014-2018 роки». Метою Програми стало відродження соціальної ролі книги та читання як процесу культурного, духовного, професійного та інтелектуального збагачення людини, створення сприятливих умов для розвитку видавничої галузі та системи інформування про вітчизняну видавничу продукцію, що дало б можливість підвищити конкурентоспроможність України як європейської держави. Фінансування Програми планувалось здійснювати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законод
авством. Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, має визначатися щороку, виходячи з можливостей державного бюджету під час формування його показників. Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 550,56 мільйона гривень, у тому числі за рахунок державного бюджету – 272,035 мільйона, місцевих бюджетів – 78,2 мільйона, інших джерел – 200,325 мільйона гривень. Про те, як здійснюється дана Програма, залишається лише здогадуватися.
В Росії значно краще вивчається ситуація на книжковому ринку, більше уваги приділено рекламі книжкової продукції. В Російській Федерації державна підтримка дала сильний поштовх для розвитку книжкової галузі.
Майже всі українські видавництва, особливо малі, значну частку продукції видають за фінансової підтримки і продають її державним установам та неприбутковим організаціям. Багато книгарень 5-10% доходу отримує за рахунок продажу книг бібліотекам. Це свідчить про те, що український книжковий ринок і дотепер значною мірою спирається на державні дотації та гранти. Відповідним є і сприйняття необхідних умов для покращення видавничого бізнесу в Україні: представники чи не всіх книготоргівельних організацій вважають, що це передусім має бути зниження податків та пільгові умови оренди приміщень, збільшення кількості держзамовлень, виділення коштів бібліотекам, прозорість програм державних закупівель тощо. Багато книговидавців вважають, що держава повинна потурбуватись про захист українських книжок перед засиллям дешевих російських: зниження імпорту шляхом введення мита, зменшення кількості контрабандних поставок.
Отож, сподіваюся, з часом українська держава зрозуміє, що «Today a reader, tomorrow a leader», і наші можновладці зроблять усе для популяризації вітчизняної видавничої продукції, завдяки чому український книжковий ринок вийде на європейський рівень, зможе конкурувати з ринками інших країн, не лише Росії. І мені, книжковому гурману, не доведеться ламати голову, як же все-таки відмовитися від російської книги
Обговорення