Тернопільська область зберегла для України 34 унікальні замки та оборонні споруди. Це надзвичайна цифра. Тож увага держави саме до таких старовинних споруд має бути постійна, бо час жорстокий до витворів минулого. А ми, коли намагаємося “шукати скарби” на теренах рідного краю, то шукаймо їх не під землею, а на поверхні, там де ще лишаються унікальні замкові споруди, які в ідеалі могли би стати магнітним полюсом для туристів з усього світу… Ще 1994 року у Збаражі було створено Державний історико-культурний заповідник. Через якийсь час він отримав інший статус — Національний заповідник “Замки Тернопілля”.
В інтерв’ю DT.UA гендиректор заповідника Анатолій Маціпура розповідає про тривоги і перспективи такої важливої справи, як збереження старожитностей на Тернопільщині, замків зокрема.
— Заповідник “Замки Тернопілля” свого часу прийняв на баланс одинадцять замків, більшість з яких перебувають у непривабливому стані. Здогадуюся, що зароблені від туристичної діяльності кошти спрямовуєте насамперед на найнеобхідніше, простіше кажучи на те, щоб пам’ятка просто не завалилася. Чи вдалося провести більш значні роботи?
— Торік частково ліквідували аварійність палацу на території Скала-Подільського замку в Борщівському районі. Цього року плануємо відремонтувати порохову вежу в цьому ж замку. Хочемо провести консервацію оборонних мурів Теребовлянського замку, підземель, пивниць замку в місті Скалаті Підволочиського району. Крім того, на території замку в місті Теребовлі плануються археологічні розкопки. Ліквідовуємо аварійні елементи замку в cелі Язловці Бучацького району та селищі Микулинці Теребовлянського. Обсяги робіт не такі вже й великі. Але на консервацію історичних пам’яток потрібне державне фінансування. Дирекція заповідника зверталася до всіх районів, де розташовані ці об’єкти, з проханням переглянути програми розвитку туризму та збереження культурної спадщини і передбачити кошти бодай на найнеобхідніші роботи. На жаль, керівництво не розуміє цих потреб.
— Як, на вашу думку, до відновлення замків та оборонних споруд можна залучити місцеві громади?
— Акцентувати увагу певної територіальної громади на збереженні пам’яток можна через проведення фестивалів у замках. Їх цього року в області заплановано аж п’ять. Громада повинна зрозуміти, що ці об’єкти є основою і господарського, і культурного розвитку їхньої території. На це має бути зорієнтована свідомість місцевих жителів. Тоді біля замку з’являться і кав’ярня, і автостоянка, відбуватиметься показ народних ремесел. Тобто маємо демонструвати самобутність, історичний характер забудови, етнографічну особливість конкретної місцевості. Бо кожен замок — неповторний. Його збереження — це спільна справа держави, нашого заповідника, місцевої влади, бізнесу і громади.
— Замок XVII століття у Скалаті заповідник почав відновлювати понад десять років тому, у 2003-му…
— Він десятиліттями перебував у жалюгідному стані. Там не було жодної цілої вежі. За останні роки ми відновили чотири кутові вежі, до 500-річчя містечка Скалата 2012 року обладнали там чотири музейні експозиції. Нині проводимо переговори з приватними структурами, щоб відкрити в одній з веж кав’ярню. Цього року плануємо відкрити ще два зали, хочемо встановити в них альтернативне опалення. Все — за рахунок тих невеличких коштів, які заробляємо самі, і спонсорів. Розумію, що спонсори не можуть допомагати нам повною мірою, бо основна їхня підтримка тепер спрямована на потреби армії, оборони країни. Та й ми самі під час недавнього свята у Збаразькому замку зібрані від підприємців, конкурсів і т.п. кошти спрямували на потреби АТО. Такі замки, як, наприклад, у Скалаті, не примикають до міжнародних автошляхів, та ми їх усе одно включили до міжнародних туристичних маршрутів. І результат не забарився — торік і цього року історичний Скалат уже відвідало майже чотири тисячі туристів. Це позитивна динаміка. Наші об’єкти належно не розрекламовані. І якщо не будемо виводити їх з аварійного стану, пристосовувати до туристичних потреб, то що зможемо показати європейській і світовій громадськості?
— Дуже цікавий замок графів Потоцьких у Золотому Потоці Бучацького району. На його базі колись планувалося створити середньовічне село…
— Замок у Золотому Потоці в найгіршому стані. Порушували питання про нього і перед керівництвом області, і Міністерством культури, бо з усім обсягом аварійних робіт, насамперед дахами, ми самотужки не впораємося. Вели переговори й з відомим сільгоспвиробником області Петром Гадзом, щоб він облаштував там середньовічну садибу. Нехай там буде його центральний офіс, але нехай будуть і середньовічний замок, і етнографічне поселення… Тим більше що через Золотий Потік проходять багатолюдні туристичні маршрути, зокрема на гірськолижний курорт Буковель. Свого часу ми просили і Бучацьку райраду, і райдержадміністрацію зробити свій внесок у цей проект: створити оргкомітет, виділити бодай невеличкі кошти, щоб вивести замок з аварійного стану, але ні до нікого не достукалися. Сподіваюся, нове керівництво району зрозуміє, що із часом на використанні цієї пам’ятки можна буде заробляти кошти.
— У цивілізованих країнах набуло поширення таке явище, як романтичні руїни замків. Можливо, й у замках, що в селі Підзамочку Бучацького району чи місті Чорткові, достатньо провести консерваційні роботи, створити біля них туристичну інфраструктуру, і туди поїдуть туристи…
— Не зовсім погоджуюся. Повторюю, спершу замки треба вивести з аварійного стану, щоб туристи почувалися там комфортно і не боялися, що на голову впаде камінь чи балка. У Чортківському замку частково це вже зроблено. Але я не вважаю, що той замок — руїни. Ми відновили в ньому пивниці, частини мурів. Тепер завдання — накрити одну вежу і палац. З документації, що вціліла, знаємо, який вигляд мав замок. У замку в селі Підзамочку збереглися оборонні мури, в’їзна вежа; маємо автентичні матеріали тієї пам’ятки — фото тощо. Ці об’єкти підлягають відновленню. Ми не можемо порівнювати їх, наприклад, із замком у місті Кременці. Він — один з найстаріших на території області, там не було жодних фундаментальних досліджень, тому невідомо, яким він був колись. Світова практика показує, що саме такі замки потрібно консервувати, і довкола них організовувати романтичні подорожі й зустрічі… А такі заповідники, як у місті Збаражі, створено з метою збереження культурної спадщини. На жаль, ми не маємо потрібних для їх відновлення коштів, тому насамперед треба провести консерваційні роботи. І тоді там можна буде проводити будь-які екскурсії й свята.
— Дуже оригінальний замок у селі Язловці. Твердиня вражає масштабами, а в однієї з веж настільки товсті стіни, що, за твердженням істориків, — вона найпотужніша серед веж усіх замків України…
— У минулі роки ми відновили там дві пивниці, вертикальні сходи, що ведуть з башт, три каземати. Якщо цього року продовжимо ліквідацію аварійного стану замку і владнаємо низку організаційних питань з іншими землекористувачами, то там теж можна буде проводити екскурсії. Але заповідник — не настільки потужний суб’єкт, щоб з усім упоратися самостійно. Нині спільно з польським громадським об’єднанням “Мости” домовляємося про залучення коштів міжнародних організацій, щоб створити в селі Язловці середньовічний рицарський замок. Та ще раз наголошую: без підтримки держави й місцевої громади ми не збережемо культурної спадщини і не матимемо повноцінного туристичного продукту.
— Які, на ваш думку, невідкладні зміни потрібно внести до українського законодавства, зокрема базових законів “Про охорону культурної спадщини”, ” Про регулювання містобудівної діяльності”, щоб активніше відновлювати замки й палацо — замкові комплекси?
— Міністерство культури України підготувало зміни до низки законів щодо збереження й використання культурної спадщини. Представники заповідників і музеїв мали зустріч з віце-прем’єром — міністром культури В’ячеславом Кириленком і подали пропозиції, щоб цей закон запрацював. Ми просили дати заповідникам ширші права, зокрема у видачі дозвільних документів на той чи інший об’єкт, контролю за дотриманням вимог забудови в охоронних зонах пам’яток, бо нинішня відірваність органів архітектурно-будівельного контролю за всім цим просто вражає. Хочемо, щоб у цих районах і містах діяли місцеві правила забудови і щоб вони були спрямовані насамперед на збереження історико-архітектурного середовища. Бо нині ми не маємо жодних важелів впливу на забудовників на історичних територіях.
